26.04.1884 р. До К. К. Попович

Ласкава пані!

Не прогнівайтесь, що на Ваш сердечний лист з д[ня] 23/4 аж нині відповідаю, – вчора не було часу та й не було й гумору.

Дуже мені прикро чути від Вас, що Ваше життя в Жовтанцях тяжке і гірке. Невже ж таки се конечно, щоб у русинів кожда стрічка поезії окуплена була муками і горем? Вірте, пані, що від Вас я найменше надіявся почути таке признання, і тільки для того я подав Вам свою, як показується, зовсім невчасну раду. Надіюсь, що Ви не візьмете мені сього за зле.

О емансипації ще раз Вам писати казання не мислю, а тільки мушу Вас успокоїти щодо Вашого обстриженого волосся. Навіть коли б Ви се зробили не під претекстом болю голови, то моє попереднє балакання не могло би в жаден спосіб бути для Вас закидом, бо я прецінь не знаю Вас особисто, тож і не міг би знати, чи Ви зробили се з великих претензій для оригінальності, для моди, чи, може, з якої іншої невинної причини. Щодо мене, признаюсь Вам, що мені обстрижені панни не раз – коли суть і в прочім гарні – ліпше подобаються, ніж косматі, – ну, але се річ зовсім приватна.

Я й не знав, що Ви так близько знайомі з панною Ка[рачевською]. Мене познакомив з нею і з панною Бі[лінською] товариш Корженко, але обі ті панни мені якось не подобаються. О Вас вони говорили дуже мало і неохотно. Ну, але що мені до того! Хіба ж я потребую втискатися в Ваше приватне життя і знати Ваш характер? З листів Ваших знаю, що Ви щира людина, мисляча женщина, живете в дуже незавидних обставинах, – ну, і досить з мене. А ось що жаль: Ви, мабуть, погнівалися на мене за мої трохи приострі уваги о Ваших віршах і для того не присилаєте нічого більше. Правда, я понимаю, що через свята Ви були надто заняті, – для того я надіюсь, що тепер, вернувши до звичайної праці, Ви не залишите й музи і нашлете мені небавом хоч таку пачку своїх поезій, як нині наслала мені панна Юлія Шнайдер.

В члени Етногр[афічно]-стат[истичного] кружка я впишу Вас якнайскорше. Жаль тільки, що ми, мабуть, не побачимось сеї весни, бо я сими днями беру урлоп з редакції «Діла» і удаюсь десь на село на цілий місяць для порятування здоров’я, котре сеї зими значно потерпіло. Правда, в таку буру погоду, як тепер є, я не хотів би з дому рушатись, тим більше, що ще і в бібліотеці робота, – так що я ледве чи буду міг вихопитись зо Львова перед 15-им маєм (15 мая їду на відчит до читальні до Задвір’я), – отже, сли би Ви до того часу могли приїхати, то се було би гарно.

Простіть, що не пишу більше, але кваплюся з роботою. Прощайте!

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 3, с. 74.

Подається за автографом – ЛНБ, ф. 29, № 658, с. 11.

Задвір’я – , нині Буського району Львівської обл.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 421 – 422.