Поч. 07.1887 р. До О. Ф. Франко
| Поч. липня 1887 р. Тернопіль |
Дорога моя Олічка!
Щире спасибі тобі за твій листок, котрий мене дуже врадував і звеселив. Я тут живу сяк-так; нічліг против мого сподівання вийшов доволі добрий, тільки з їдою лихо, обід дорогенький (50 або й більше кр[ейцерів] росіл і печеня), а з сніданням і вечерею й сам не знаю, що діяти: і дорого, і погано. Ну, та се вже якось мусить бути, і так уже мені несповна тиждень остався. Тут розгардіяш великий, я ходжу серед товкотні як сонний і дряпаю кореспонденції. Досі надряпав їх 20, від Федоровича за понеділок, вівторок і середу получив 16 гульд[енів], за четвер і п’ятницю прийдеться, мабуть, тільки 5, бо пишу ширші кореспонденції, але мало (сьогодні написав дві такі, за котрі Федор[ович] не платить, бо вони не дотикають вистави).
Щодо уваг Коцовського, то ти просто скажи йому: а Вам яке діло? Ви нам їсти не даєте, і ми мусимо самі о себе дбати. Велика мені польза з «Діла»: 30 гульд. місячно і всякі унижения та свинства. Коли вважають не згідним два сотрудництва, то я на «Діло» дуже радо резигную. А вступати в його постійні сотрудники я зовсім не хочу. Знаю я, що значить постійне сотрудництво у них: сьогодні ти чим-небудь не вгодив «партії», та й наженуть, а ні, то корись і змий з себе образ людський так, як Белей.
Все це я в потребі скажу їм і сам, а поки що від нас і Коцовському, і всякому другому одна одповідь: я в «Kurj[erze]» шукаю зарібку і більш нічого, а для «партії» не чуюсь нічим зобов’язаний, щоб тамтих 75 гульд. покидати для їх 30. Кониському подякуй за його хлопоти, але заразом скажи, що нізачим йому трудитись і що примір «Зорі» і заключеної за його і Коц[овського] старанням згоди повинен бути йому відстрашаючим приміром.
Напиши мені, моя голубочко, як тобі гостилось у Ржегоржа, яке твоє здоров’я і все проче. Я дуже журюся, щоб з тобою не случилось що-небудь таке. Бережись, моє серденько! Адреса до мене добра. Лист Драгоманова дістав. Цілую тя сердечно. Пиши.
Твій Іван.
Примітки
Вперше надруковано: Літературна спадщина, т. 1, Іван Франко. К., 1956, с. 431.
Датується на підставі перебування Франка на етнографічній виставці у Тернополі.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1602, с. 131).
Щодо уваг Коцовського… – У листі від 29 червня 1887 р. О. Франко писала:
«Був Коцовський і зразу мене огорошив питаннями: правда, що Франко буде писать в «Ділі» й в «Курьере львовском»?.. – Я кажу, – не знаю. Тоді він почав викладати свої уваги насчет пользи для «Діла» і насчет поведении з людьми (партія і публіка), на що я йому відповіла, що ти й сам про це добре знаєш. Казав мені під секретом, буцімто Белей казав, що вони хотять зовсім зсунуть Вахнянина, а тебе лишити яко постоянного сотрудника» (ІЛ, ф. 3, № 1601, с. 134).
…чим-небудь не вгодив «партії»… – тобто «народовцям», органом яких була газета «Діло».
…так як Белей… – У 1883 – 1902 рр. І. Белей був редактором газети «Діло».
Кониському подякуй за його хлопоти… – Це відповідь на повідомлення О. Франко у листі від 29 червня 1887 р.:
«Был Конисский. Советует тебе непременно поступить до «Діла». И предлагает устроить у себя генеральный совет по этому случаю, чтобы дело было решено наверно» (ІЛ, ф. 3, № 1602, т. 134).
Ржегорж Франтішек (1857 – 1899) – чеський вчений, етнограф і фольклорист, автор численних праць з етнографії України. Приятель І. Франка; проживав на той час у селі поблизу Львова.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 117 – 118.