З галузі фольклору

Іван Франко

Бібліотека «Wisły» збагачується щоразу новими, цінними для фольклору здобутками. У десяти вже виданих томах можна знайти дуже сумлінні дослідження і монографії з цієї ділянки панів М. Федеровського, С. Хелховського, З. Василевського, Р. Завілінського, М. Удзелі, С. Полячка та інших, які постійно заповнюють своїми працями «Wisłę».

Щойно вийшов з друку IX том «Biblioteki», в якому поміщено етнографічну розвідку під заголовком «Bojarzy międzyrzeccy» Адольфа Плещинського (Варшава, 1893). Назву «боярів» зберегли жителі кільканадцяти сіл, розташованих у гірській частині Радзинського повіту, які колись становили частину просторих земель Мендзижеча. Ці бояри є чимось середнім між дрібною шляхтою, з якої походять, і селянами, з якими їх зближує рівень виховання, одежа, звичаї і мова.

Генеза їх така: коло 1442 р. володар Мєндзижеча і околиць брестський староста Ян Набутович для заселення просторої, але майже пустої місцевості своїх володінь поселив тут осадників. Одні з них були підлеглі селяни з інших маєтків старости, інші, вільні – дрібна шляхта і хлібороби з сусіднього Мазовша. Вони зобов’язалися в разі потреби ставати зі зброєю поруч зі своїм дідичем, тому офіціально їх названо боярами. Їхні нащадки становлять зараз певну етнографічну цілісність, дослідження якої автор обрав предметом своєї роботи.

Згадане дослідження цікаве і відзначається сумлінністю щодо нагромадження матеріалу. Оповівши дещо з минулого і сучасної доби боярів, автор далі описує їх одежу, села і будинки, господарство, їжу і ремесло. Потім знайомить нас з особливостями місцевої говірки і подає словничок висловів і зворотів цієї говірки. Далі переходить до обрядів і звичаїв, вірування і забобонів. Цікавий розділ про народну медицину, в якому знаходимо народні погляди на будову людського тіла і на хвороби, а також список ліків, яких уживає народ. Більша частина книжки присвячена усній народній творчості боярів. У додатку знаходимо ще й карту та статистичний покажчик боярських сіл, а також ноти до пісень.

Примітки

Вперше надруковано польською мовою у літературному додатку до газети «Kurjer Lwowski» – «Tydzień», 1893, № 21, 23 травня, під назвою «Z dziedziny folkloru», без підпису.

Подається за першодруком в українському перекладі.

Федеровський Міхал (1853 – 1923) – польський і білоруський етнограф та фольклорист, автор кількатомної праці «Lud białoruski».

Хелховський Станіслав (1866 – 1907) – польський ботанік і етнограф.

Василевський Зигмунт (1865 – 1948) – польський критик і публіцист демократичного напряму, автор ряду досліджень з питань етнографії.

Завілінський Роман (1855 – 1932) – польський мовознавець і етнограф.

Удзеля Северин (1857 – 1937) – польський етнограф, збирач фольклору, організатор етнографічного музею у Кракові.

…земель Мендзижеча – територія навколо міста Мендзижеч Подляскі (нині у Радзинському районі Люблінського воєводства).

Мазовше – північно-східна частина Польщі. На його території розташована столиця Польщі – Варшава.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 38 – 39.