Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Систематичне порівняння змісту версій

Зведемо тепер докупи здобутки детального порівняння текстів, доконаного в працях Вейсловіца, Куна та Конібіра, і попробуємо на основі сього зводу виробити собі ясне поняття як про розмір і характер оригінальних вставок кождого поодинокого тексту, особливо ж грецького, так і про те спільне джерело, з якого вийшли всі ті різні редакції. Не вдаючися в зайві філологічні подробиці, ми вибираємо для сього табеляричну форму, як нагляднішу, а основою порівняння приймаємо грецький текст, як найобширніший. Правда, се порівняння не може бути таке повне і докладне, як би слід бажати, а се тому, що не всі тексти доступні нам вповні. Ітак, текст вельми важного бомбейського видання досі не є перекладений на ніяку європейську мову, і ми можемо говорити про нього тільки на основі тих витягів, які подав Кун. Так само не перекладений вповні текст Ібн-Бабавайгів; ще менша пайка перекладена з грузинського, а трохи більша з вірменського. Значить, для детальної порівнюючої студії лишається ще широке поле, особливо коли зважити, що ту саму роботу прийдеться зробити й для ефіопської переробки.

Порівняння змісту орієнтальних версій Варлаама і Йоасафа

Грецький текст Арабські тексти
Бомбейське видання Галльський рукопис Ібн-Бабавайг Ібн-Хісдай Грузинський текст Вірменський текст
1. Характеристика Індії. Цар Авенір, бездітний, бажає мати сина, він переслідує християн. 1. Цар Жанаісар в індійськім місті Шавілабатт, відданий ідолослужінню, переслідує аскетів і вірних. Його перша жінка бачить у сні білого слона, що стає над нею та не робить їй нічого злого; ворожби віщують із сього, що йому вродиться син. 1. Цар без назви, тільки сказано, що в Індії, проганяє правовірних і заводить ідоло-служіння в цілім краї, «аби ніхто йому не докоряв». Про бездітність ані про сон цариці нема згадки. 1. Назви царя нема, його столиця, як у бомбейськім, з ним сходиться й текст. Про сон цариці і білого слона нема згадки. 1. Назви царя ані міста нема. Цар справляє бенкети для своїх вельмож. Текст сходиться близько з галльським. 1. Цар Іабенес у Індії бажає мати сина і даремно просить своїх богів дати йому наслідника. Про переслі-дування вірних нема ніякої згадки. 1. Навернення Індії апостолом Томою і боротьба християнства з ідоло-поклонством. Цар Абенер гонить християн.
2. Один із його вельмож робиться християнином і відходить жити в пустиню; цар велить привести його перед себе і стрічає Його гнівно. 2. Один із царських магнатів пішов між аскетів; цар велить його привести до себе і робить йому гострі закиди. 2. Сходиться з бомбейським. 2. Сходиться з бомбейським 2. При однім бенкеті цар згадує про одного міністра, котрого не бачить, і питає, де він. Двораки оббріхують неприсут-нього, буцімто він здурів, прогайнував свій маєток і пішов між аскетів. Зрештою схоже з галльським. 2. Vacat. 2. Vacat.
3. Розмова царя з вельможею-аскетом, проповідь аскета про марність сього світу, про глупоту ідолослужіння і правдивість християнства. Цар проганяє його. 3. Розмова царя з аскетом докладніша, ніж у грецькім тексті. 2. Сходиться з бомбейським. 3. Сходиться з бомбейським. 3. Сходиться з бомбейським. 3. Vacat. 3. Vacat.
4. Цареві родиться син Йоасаф. Ворожбити віщують, що він буде могучим царем, та один пояснює, що він буде християнином. Цар велить виховати свого сина здалека від світу і його горя і велить усім християнським монахам вибратися з краю. 4. Царевич зветься Юдасаф, зрештою оповідання схоже з грецьким. 4. Сходиться з бомбейським. 4. Царевич називається Йодасаф, оповідання скорочене та схоже з бомбейським. 4. Царевич не названий, оповідання схоже з бомбейським. Найстарший астроном віщує, що царевич буде «іманом вірних», цар оплакує се в поетичнім монолозі. 4. Царевич названий Юдасафом, оповідання схоже з грецьким. (Потім наступає епізод 6 перед 5-им). 4. Царевич зветься Йовасаф, далі оповідання схоже з грецьким, тільки не згадано про вигнання монахів.
5. Один царський вельможа, таємний християнин, здибає на ловах каліку і бере його до себе; коли ж двораки наговорили на сього вельможу, каліка дає йому мудру раду, як збутися царського гніву, і цар приймає його знов до своєї ласки. 5. Оповідання схоже з грецьким. 5. Оповідання схоже з грецьким. 5. Схоже з грецьким. 5. Схоже з грецьким, тільки візир стрічає тут не каліку, а аскета. 5. Царський вельможа називається Балавар. Його стріча з раненим, наговір двораків і оправдання Балавара за радою каліки. Та вороги доносять цареві, що у Балавара на шиї є хрест; цар пере-конується, що се правда, і Балавар признається, що він християнин, і тоді цар проганяє його зі свого царства 5. Vacat.
6. Ідучи на лови, цар зустрічає двох монахів і по розмові з ними велить їх спалити і всіх інших монахів, які би ще знайшлися в краю, віддає на смерть без суду. 6. Схоже з грецьким. 6. Схоже з грецьким, тільки тут аскети тікають із краю не з милосердя над царем, як у грецькому, а з обридження. 6. Схоже грецьким. 6. Схоже з галльським рукописом. 6. Схоже з грецьким, тільки що цар пускає обох аскетів живих, а велить палити всіх інших, які би ще знайшлися в краї. 6. Vacat.
7. Йоасафове виховання, розмова з учителем і з батьком, стрічі з прокаженим і старцем, думки про смерть і бажання знайти вихід із земного горя. 7. Схоже з грецьким, та тут додано ще ось який епізод. Один астролог радить цареві, щоб заставив свого сина пролити кров якої-будь живої тварі, а тоді він не буде аскетом. Цар заставляє його зарізати вівцю, та Юдасаф замість вівці порізав сам собі руку, і царський намір не вдався. 7. Схоже з грецьким. 7. Схоже з грецьким. 7. Схоже з грецьким, тільки в розмові царевича з батьком в уста царевича уложено оповідання про Иосифа і облесливого чоловіка. 7. Юдасафів учитель названий Зандан, зрештою оповідання схоже з грецьким. 7. Схоже з грецьким, замість учителя ходить з Йоасафом неназваний невольник.
8. Пустинник Варлаам із пустині Сенаар по божому велінню іде до Індії, перебраний за купця, вироблює собі доступ до царевича, обіцяючи показати йому неоціненний і чудодійний камінь; прийнятий ласкаво, оповідає царевичеві євангельську притчу про сівача, далі притчу про царя, що кланявся аскетам, про його брата, що робив йому задля сього закиди, про смертну трубу і чотири скриньки. 8. Пустинник зоветься Балавдар і приходить із краю Сарандіба. Зрештою оповідання схоже з грецьким, тільки що наперед ідуть притчі про царя і аскетів, про смертну трубу і про чотири скриньки, а потому про сівача. 8. Схоже з бомбейським. 8. Схоже з бомбейським 8. Схоже з бомбейським, та між притчею про чотири скриньки а притчею про сівача вставлено ще притчу про птаха, що проковтнув у повітрі рибу, яку вже рибак зловив був на вудку, та, зранивши собі горло, потім не хотів уже ловити жодної риби, думаючи, що в кождій є гачок, і здох з голоду. 8. Пустинник зоветься Балавар; пустиня, з якої він вийшов, мабуть, не названа; порядок притч такий самий, як у бомбейськім 8. Пустинник зоветься Баргілам; його розмова зо слугою царевича і прихід до Йовасафа. Він оповідає притчу про сівача, дальше про царя, що кланявся аскетам, про смертну трубу і дві скриньки.
9. Варлаам викладає Йоасафові біблійну історію Старого і Нового завіту. 9. Vacat. 9. Vacat. 9. Vacat. 9. Vacat. 9. Vacat. 9. Згадано коротко, що Баралам зачав оповідати йому про все від початку світу аж до Христа.
10. Важність тайни хрещення, описує радощі душ у небі і страшний суд і потверджує се все цитатами з письма святого, приводячи євангельські притчі про царя, що велів кликати на весілля всіх стрічних, і про 5 розумних та 5 нерозумних дівчат. 10. Vacat. 10. Vacat. 10. Vacat. 10. Vacat. 10. Vacat. 10. Навчання подібне до грецького, та значно скорочене. Євангель-ських притч ані цитатів з письма святого нема.
11. Заохочуючи Йоасафа до хрещення, Варлаам виказує глупоту ідоло-поклонників притчею про соловія. 11. В сьому місці vacat., вставлено, далі як епізод 24. 11. Vacat. Гляди епізод 24. 11. Vacat. гляди епізод 24. 11. Vacat. гляди епізод 24. 11. Vacat. гляди епізод 24 11. Схоже з грецьким, тільки замість соловія названо воробця. Далі вставлено виклад про бога і святу трійцю.
12. Варлаамове навчання про добрі діла і покуту за гріхи. 12. Vacat. 12. Vacat. 12. Vacat. 12. Vacat. 12. Vacat. 12. Vacat., гляди епізод 28.
13. Варлаамове навчання про погорду сього світу і про життя монахів. 13. Vacat. 13. Vacat. 13. Vacat. 13. Vacat. 13. Vacat. 13. Виклад подібний до грецького, та дуже вкорочений.
14. Притчі про однорога, трьох другів і про однорічних царів. 14. Те саме. 14. Те саме. 14. Те саме. 14. Притчі про сівача, про трьох другів, про царя, що з’їв свою дитину, і про однорічних царів. 14. Притчі про чоловіка і слона, про трьох другів і про однорічних царів. 14. Притчі про однорога і трьох другів. Притчі про однорічних царів нема, натомість іде далі притча про багацького сина і жебракову дочку: порівняй епізод 21.
15. Варлаамова проповідь про марність сього світу, притча про голуба. 15. Балавгарів виклад про сім прикростей людського життя, притчі про голуба нема. 15. Схоже з бомбейським, та всередину промови вставлено питання царевича і оповідання Балавгара про аскетів і притчу про псів і стерво. 15. Схоже з бомбейським. 15. Схоже з бомбейським. Притча про псів і стерво вставлена аж у епізоді 28 15. Vacat 15. Vacat
16. Vacat. 16. Юдасаф запитує Балавгара, чому люди так не люблять аскетів, сей відповідає йому притчею про псів і стерво. 16. Се вставлено в попередній епізод. 16. Схоже з бомбейським. Тут вставлена надто притча про доброго лікаря. 16. Сей епізод поставлений у іншім місці, гляди епізод 28. 16. Vacat. 16. Vacat.
17. Vacat. 17. Юдасаф запитує, чим різняться аскети від інших людей. Балавгар пояснює се притчею про царя, що з’їв свого сина. 17. Vacat. у сьому місці, а поставлено аж по епізоді 24. 17. Схоже з бомбейським. 17. Вставлено вище в епізод 14. 17. Vacat. 17. Vacat.
18. Варлаамове оповідання про давніших пророків і пустинників і притча про сонце. 18. Подібне оповідання Балавгара, де, крім притчі про сонце, вставлено притчі про пророків і птаха. 18. Оповідання про пророків нема, а притча про сонце нав’язана до викладу про мудрість 18. Схоже з бомбейським, додано ще притчу про виногра-дарів. 18. Схоже з галльським. Притча про пророків і птаха є в іншім місці, епізод 23 18. Vacat. 18. Vacat.
19. Варлаамів виклад про вільний суд і вибір. 19. Vacat 19. Vacat. 19. Vacat. 19. Vacat. 19. Vacat. 19. Vacat.
20. Йоасаф бажає, аби й його батько пізнав сю науку. Варлаам оповідає йому притчу про царя, вірного вельможу і двоє бідарів у землянці. 20. Схоже з грецьким, та вставлено ще притчу про пливака і його товаришів 20. Схоже з бомбейським, та без притчі про пливака 20. Схоже з галльським. 20. Схоже з галльським, та вплетено ще оповідання про царя Давида і гробницю 1000-літнього царя, про царя та пастуха і про пса, що бігав на два весілля. 20. Схоже з грецьким. 20. Vacat,
21. Йоасаф хоче покинути світові розкоші. Варлаам заохочує його до того притчею про багацького сина, що оженився з дочкою жебрака. 21. Схоже з грецьким 21. Vacat 21. Схоже з бомбейським. 21. Схоже з бомбейським, та в цю притчу вплетена ще друга про тупоумного царевича, що його любов зробила розумним. 21. Схоже з грецьким. 21. Vacat., порівняй епізод 14.
22. Варлаамів виклад про бога. 22. Vacat., та вставлено далі епізод 25. 22. Vacat., гляди епізод 25. 22. Vacat., гляди епізод 25. 22. Vacat., вставлено далі між епізодами 25 і 26. 22. Схоже з грецьким, та вкорочене. 22. Vacat., порівняй епізод 11
23. Йоасафове питання про вік Варлаамів; Варлаамів виклад про правдиве життя і правдиву смерть та про життя в пустині. 23. Схоже з грецьким, тільки що тут Балавгар кладе собі не 45 літ, як у грецькому, а 12; у грецькім він має всього 70 літ, тут 60. 23. Vacat 23. Схоже з бомбейським. 23. Між епізодами 22 і 23 вставлено притчу про пророків і птаха Koper (епізод 18). Вік дервіша поданий згідно з бомбейським, в дальшу розмову вплетено оповідання про Александра Македон-ського. 23. Балавар подає свій вік на 18 літ, усього від роду має 60 літ. 23. Баралам дає собі 45 літ, тих, що пробув у пустині; всього має 70 літ. Оповідання про спосіб життя в пустині, порівняй епізоди 34 і 36.
24. Vacat., вставлено вище як епізод 11. 24. Юдасаф завважує, що й ідолопоклонники живуть чесно, на се Балавгар відповідає притчею про воробця. 24. Схоже з бомбейським, та вставлено притчу про царя, що з’їв свого сина. 24. Схоже з бомбейським 24. Схоже з бомбейським. 24. Схоже з бомбейським, та з деякими відмінами супроти бомбейського і супроти грецького. 24. Vacat.
25. Vacat., гляди епізод 22. 25. Балавгарів виклад про бога. 25. Сильно вкорочене супроти бомбейського 25. Схоже з бомбейським 25. Схоже з галльським. 25. Vacat., гляди епізод 22. 25. Vacat., гляди епізод 11.
26. Vacat. 26. Vacat. 26. Vacat 26. Довга роз мова Балавгара з Юдасафом про різні питання і притча про царя, що півжиття прожив не чесно, а півчесно, та інші притчі (всіх 7). 26. Vacat. 26. Vacat. 26. Vacat.
27. Йоасаф хоче зараз з Варлаамом іти в пустиню, та сей відмовляє його від того притчею про лань. 27. Vacat., вставлено далі, гляди епізод 33. 27. Vacat., гляди епізод 33, та притчі про ланю тут нема. 27. Vacat. 27. Vacat., гляди епізод 33. 27. Схоже з грецьким. 27. Схоже з грецьким.
28. Vacat. 28. Vacat., гляди епізод 16. 28. Vacat., гляди епізод 15 28. Vacat. 28. Чому невірні не люблять вірних? Притча про псів і стерво. 28. Vacat. 28. Короткий виклад про покуту за гріхи, порівняй епізод 12.
29. Vacat. 29. Vacat 29. Vacat 29. Vacat. 29. Дервішів виклад про пожиточність правдивої віри, притчі про тирана і слугу, що розілляв розсіл, про Соломона і дар розуміти мову звірів, про вола і осла. 29. Vacat. 29. Vacat.
30. Vacat., порівняй епізод 15. 30 Vacat 30. Vacat 30. Vacat. 30. Дервішів виклад про марність сього життя і життя за гробом. 30. Vacat 30. Vacat.
31. Vacat 31. Vacat 31. Vacat 31. Vacat. 31. Дервішеві упімнення і притча про купця і двох обманців, що отруїли один одного. Оповідання про сатану і дві мечі. 31. Vacat. 31. Vacat.
32. Vacat., гляди епізод 38. 32. Учитель розпитує Юдасафа, про що він так довго розмовляє з купцем, підслухує за заслоною їх розмову, та Юдасаф просить його не мовити нічого батькові. 32. Vacat 32. Vacat 32. Vacat. (?) 32. Vacat. (?) 32. Vacat., гляди епізод 36.
33. Vacat., гляди вище епізод 27. 33. Балавгар заявляє, що хоче розстатися з царевичем; сей хоче йти з ним, та Балавгар відраджує йому притчею про ланю. 33. Схоже з бомбейським, та притчі про ланю нема 33. Vacat. 33. Схоже з галльським без притчі, додано виклад про обов’язки дітей до батьків. 33. Vacat., гляди епізод 27. 33. Vacat., гляди епізод 27.
34. Vacat., гляди далі епізод 36. 34. Юдасаф розпитує про життя аскетів і хоче дати їм дарунки, та Балавгар не приймає. 34. Схоже з бомбейським 34. Vacat. 34. Царевич хоче дати дервішеві дім, щоби жив коло нього, та сей не приймає, мотивуючи се притчами про мавпу і голяра і про бідного ткача, що, наслідуючи клоуна, скочив з вежі. Перед тим вставлено ще деякі навчання дервішеві, а в них притчі про подорожнього, ведмедя і кабана, про царя і його гостя, про царя, царицю 1 слугу. 34. Vacat. (?) 34. Vacat., гляди епізод 36.
35. Vacat. гляди епізод 39. 35. Юдасаф питає Балавгара про його теперішню і властиву одіж; Балавгар показується йому в своїй власній одежі. 35. Схоже з бомбейським 35. Vacat. 35. Vacat. 35. Vacat. (?) 35. Vacat.
36. Йоасаф хоче дати Варлаамові дарунки для нього і його товаришів, та сей заявляє, що вони багатші від нього. 36. Vacat., гляди вище епізод 34 36. Vacat. гляди, епізод 34. 36. Vacat. 36. Vacat., гляди епізод 34. 36. Vacat. (?) 36. Йовасаф просить Ба рала ма підготовити його для хрещення і за се обіцяв дарунки йому і аскетам, та Баралам не приймає.
37. Варлаам учить Йоасафа головних догм віри, хрестить його і навчає про важність молитви. 37. Vacat 37. Vacat 37. Vacat. 37. Vacat 37. Балавар хрестить Юдасафа 37. Згадано коротко про нікейське «Вірую» і хрещення Йовасафа.
38. Зардан запитує Йоасафа, чого сей купець так часто приходить до нього і підслухує за заслоною розмову Варлаама з царевичем. Сей просить Зардана, аби не казав нічого батькові. 38. Vacat., гляди епізод 32. 38. Vacat 38. Vacat. 38. Vacat. 38. Vacat. (?) 38. Слуга Йовасафів Зард розпитує царевича про купця і підслухує його промову.
39. Йоасаф просить Варлаама, аби дарував йому свою пустельницьку одежу. Сей пристає на се, прощається з Йоасафом і відходить. 39. Схоже з грецьким. 39. Схоже з грецьким. Балавгар навчав царевича 4 місяці. 39. Прощання, та про обміну нема згадки 39. Дервіш відходить після довшого прозового викладу про душу 39. Схоже з грецьким? 39. Баралам ще раз упоминав Йовасафа до постійності в вірі, дає йому свою анахоретську одежу і відходить

На сьому кінчиться перша третина повісті, та, де ми маємо можність провести таке систематичне порівняння текстів усіх орієнтальних версій і дійти таким робом до приблизної реконструкції їх спільного оригіналу. Як уже було згадано, на сцені прощання аскета з царевичем уривається галльський рукопис, тут кінчиться й Ібн-Хісдаєва поема, а версія Ібн-Бабавайгова вже значно вчасніше, бо від 26 епізоду, перестала черпати з взірця спільного всім іншим версіям, а перейшла до джерела зовсім відмінного, правдоподібно, до книги «Kitab Yudasaf mufrad», і лишилася вірною сьому другому джерелу до самого кінця.

Зате середня частина оповідання, історія боротьби між вірним царевичем і його батьком, історія спокус Юдасафових аж до його відходу на пустиню пропущена в Ібн-Бабавайговім витягу зовсім, так що для порівняння з грецьким текстом лишається тут тільки бомбейський та оба споріднені, грузинський і вірменський. В якій мірі сі тексти згідні між собою, а в чому відмінні, се бачимо з їх детального порівняння.

Кун схиляється до припущення (op. cit., 25), що отся середня часть нашої повісті була і в урванім галльськім тексті, і у первовзорі, з якого черпав Ібн-Бабавайг, в своїй основі близькою до того, що є в бомбейськім тексті. Остатні слова галльського тексту говорять про сон Юдасафового вчителя, а Ібн-Бабавайг міг для якоїсь своєї цілі викинути цю середину оповідання.

Зате закінчення обох арабських текстів, себто бомбейського і Ібн-Бабавайгієвого, зовсім відмінне від того, яке маємо в християнських редакціях, тобто в грецькій, грузинській і вірменській. А що власне закінчення арабських версій близько підходить під буддійську традицію, а християнське геть відбігає від неї, для того Кун завважує справедливо, що те християнське закінчення є свобідним витвором автора тої версії, з якої пішли тексти грецький – з одного боку, а грузинський і вірменський – з другого боку.

Бо коли ці три тексти згідно оповідають, що по наверненню Февди цар поставив свого сина царем над половиною царства, потім навернувся сам і вмер, а царевич, поставивши замість себе царем Барахію (в грузинськім Баракія, в вірменськім Бавакія), пішов на пустиню, віднайшов Варлаама, жив при ньому до його смерті, по довгих літах і сам умер і був принесений Барахією назад до рідного краю і там похований, то в арабських текстах кінець повісті зовсім інший.

У Ібн-Бабавайгія Юдасафові являється ангел і заповідає, що за кілька день виведе його з батьківської палати. Юдасаф не говорить про се нікому, крім одного візира, і за кілька день в супроводі ангела серед ночі покидає палату. Втім, підходить до нього гарний парубок, завідатель кількох провінцій, і просить його, щоби їх не покидав, та Юдасаф заспокоює його і умовляє лишитися при своїм уряді, потім сідає на коня і в супроводі візира їде, «доки йому було призначено». Там зсідає з коня і йде далі пішки.

Візир плаче і ще раз просить його не наражувати себе на невигоди аскетичного життя, та Юдасаф віддає йому коня, пояс і дорогий камінь, який у нього був на чолі, і велить йому вертати до царя та сповістити його, що його син зрікся всієї марності сього минущого світу. Візир вернув до міста, а Юдасаф пішов у пустиню. Там побачив велике дерево над потоком; вода в тім потоці була незвичайно чиста, а дерево таке гарне, якого він досі не бачив; на його гілляках росли плоди, а коли їх покуштував, вони показалися йому солодшими над усі плоди на світі.

На тім дереві була безліч птахів, і він порівняв се дерево з новою наукою, воду – з мудрістю пізнання, а птахів – з людьми, що з усього світу будуть збиратися до нього, щоби пізнати шлях спасенія. Тоді прийшли чотири ангели і завели його до неба, а бог наділив його мудрістю, і він побачив усю будущину. Ангели завели його назад на землю, а один із них по божому наказу лишився з ним, щоби бути його невідступним товаришем. Юдасаф пробув якийсь час в тій околиці і навертав людей до правдивої віри. Потім подався до свойого рідного міста.

Його батько вийшов йому назустріч з усіма вельможами, і всі вітали його. Юдасаф проголосив їм довгу проповідь, а потім пішов у інші сторони, поки не дійшов до Кашміра, всюди навертаючи людей на шлях правдивої віри. Перед смертю він кличе до себе свойого улюбленого учня Ананда і заповідає йому хоронити божі заповіді та подбати за його похорон. Потім він обернувся головою на захід, а ногами на схід і перейшов до вічного життя. В бомбейськім тексті оповідання зовсім схоже з отсим, та є тут іще деякі подробиці, пропущені Ібн-Бабавайгієм.

Ітак, ще перед відходом Юдасафа в пустиню царівна-бранка родить йому сина, про котрого мудреці віщують, що буде мати потомків. Тут же приведено розмову Юдасафа з його батьком (з притчею), що кінчиться наверненням старого царя. Швидко по тім цар умирає, і його хоронять по обряду аскетів. Увесь город навертається на віру правдивого бога, а 3000 людей робляться монахами і монахинями. Юдасаф настановляє свойого вуйка царем, а по нім потім наступає його (Юдасафів) син.

Що ж можемо на підставі сього порівняння сказати про спільний оригінал усіх отсих редакцій і про їх взаємні відносини? Поперед усього, беручи на увагу кінцеву часть повісті, можемо сказати, що про спільне джерело всіх версій не може бути навіть мови; щонайбільше можна говорити про спільне джерело всіх арабських версій з одного, а грецької, грузинської і вірменської версії – з другого боку. Арабські версії мають закінчення, зовсім близьке до буддійської традиції, коли тим часом християнські версії відбігли від сеї традиції дуже далеко.

Значить, мусимо прийняти подвійний оригінал, подвійне джерело; одно спільне для першої і потроху для другої часті всіх орієнтальних версій, а друге спільне тільки для остатньої (і потрохи для середньої) часті самих тільки арабських версій. Сей дуалізм потверджує нам уже для X віку арабська книга «Фігріст», посвідчуючи існування двояких оброблень історії Будди – таких, де героями були царевич і дервіш, себто де царевич доходив до пізнання правої віри не сам із себе, а через дервіша, тобто де основою правої віри являвся не власний розум, не власне чуття одиниці, хоч би й виїмкової і вибраної богом, а боже одкровеніє, задокументоване в святих писаннях, які треба було знати і майже витвердити напам’ять, – і таких, де царевич сам із себе, через просвітлення власного ума і серця доходить до пізнання правди і потім виявляє сю правду людям (Kitab Yudasaf mufrad).

Дуже вірно підчеркнув Кун сю обставину, що перше з тих джерел не могло бути буддійське, але, противно, по його думці, в ньому діє дух християнський, значить, те спільне джерело першої і другої часті оповідання для всіх орієнтальних версій мусило бути християнське. Магометанським воно не могло бути вже для того, що було зложене, без сумніву, перед Магометом; зрештою, ні одна з захованих досі арабських версій не виявляє ані крихти знайомості з Кораном.

Проведене у нас детальне порівняння всіх орієнтальних текстів показує, що на 39 епізодів першої часті тільки 7 є властивих самому лише грецькому текстові. Всі ті уступи догматично-морального характеру, та і в них вплетено декуди частини тексту, що, без сумніву, належав до оригіналу, спільного всім версіям, напр., в епізоді 11 притчу про соловія. Далі 13 епізодів є спільних усім редакціям, розуміється, що в деяких вони подані in extenso або й розширені, а в інших сей або той епізод скорочений або хіба легко зазначений. Коли ж узяти на увагу, що Ібн-Бабавайгі, починаючи з 26 епізоду, користає з іншого джерела, а грузинська версія вповні не видана, то до вище поданого числа епізодів, спільних усім редакціям, прийдеться долучити ще 5.

Загалом у грузинській редакції на 39 вичислених у нас епізодів бракує 24, а властиво з того, що подав про неї Марр, ми не можемо знати, чи деякі з тих епізодів (особливо при кінці) є, чи їх нема. З 15-ти епізодів, які є в тій редакції, 9 сходиться ближче з грецькою редакцією, ніж з арабськими, 2 ближче з арабськими, ніж з грецькою, а 4 виявляють значні відміни як супроти грецької, так і супроти арабських редакцій.

Що всі три арабські версії схожі між собою більше, ніж з грецькою, з одного, а грузинською та вірменською – з другого боку, се видно з того, що на 25 епізодів, черпаних зі спільного жерла, у них є 16 схожих між собою, а 7 таких, котрих вони, знов згідно між собою, не мають, хоч має їх грецький текст. Коли ж при порівнянні дальших епізодів лишити набоці текст Ібн-Бабавайгія, що, починаючи з 26 епізоду, черпає з іншого джерела, то побачимо знов 3 епізоди, схожі з собою в обох інших редакціях, а також схожий порядок епізодів в противності до грецького тексту.

Що ж до Ібн-Хісдаєвої переробки, то вона має 20 епізодів, схожих з арабськими, хоча розложених подекуди в іншім порядку; далі їй не стає 8 епізодів, які є в грецькім тексті і яких також нема в арабських текстах; та треба додати, що сам характер переробки (оригінальний поетичний стиль) вимагав значніших відскоків від спільного взірця, а надто Ібн-Хісдай вставив у своє оповідання 10 нових епізодів або притч, вплетених у текст, взятий із спільного джерела.


Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 30, с. 499 – 524.