Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія / Причинок до галицько-руської бібліографії 1848 – 1849 рр.

Причинок до галицько-руської бібліографії 1848 – 1849 рр.

Іван Франко

В січні с[ього] р[оку] збагатилася бібліотека нашого товариства цінним набутком. Від спадкоємців пок[ійного] Остермана, бувшого ц[ісарсько]-к[оролівського] старости станіславівського, закуплено всі папери, які лишилися по нім, а власне:

а) власноручні записки пок[ійного] Остермана, писані ним рівночасно з описуваними подіями. Є се три грубезні томи in folio, 2250 сторін мікроскопійно дрібного письма. Записки тягнуться від початку [18]30-тих років до 1884 р., переважно складаються з виписок із різних газет та брошур та декуди, особливо в першім томі, є копії деяких цінних документів і власні спомини пок[ійного] Остермана, особливо з пам’ятних літ 1846, 1848, 1849;

б) спора пачка рукописних документів та записок, особливо з часів перед 1848 роком;

в) значне число друків: циркулярів, розпоряджень, плакатів, брошур, старих банкнотів і т. і.

Маючи надію опублікувати в виданнях нашого товариства з тих паперів усе, що може кинути деяке світло на історію нашого краю, ми поки що подаємо звістку про деякі друки, що знаходяться між тими паперами і збагачують нашу бібліографію в порівнянні з тим матеріалом, який зібрав у своїй «Бібліографії» д. Ів. Левицький. Таких друків ми найшли 10 і подаємо тут їх титули і зміст або й повний текст деяких.

1848 р.

1. (W nedostatku ruskich rypow [sic! зам. typów]. Wszeczestni Otcy i lubeznaja bratia Rusyny okruha Stanisławowskoho, o hospod’i radowatysia! Є се запросини на руський нар[одний] фестин д[ня] 30 мая 1848 р., надруковані мною з рукопису в «Життю і слові», 1897 р., ч. VI, 119 – 120 в статті п[ід] з[аголовком] «Руський фестин у Станіславові д[ня] 30 мая», та без кінця. Кінцевий уступ, якого не було в переданім мені рукописі, в друку виглядає ось як:

«Dla toho za prykładom bratyj naszych u Lwowi i innych okruhach Halicii żijuczych postanowyłysmo zaprosyty Was, czestnii Otcy i lubeznaja Bratija, abysle raczyty na deń 30 maja r. b. nowoho styla do mista Stanisławowa sobratysia i festyn toj narodowyj nasz ruskij prysustwom Waszym pocztyty. Ażeby toj uroczystosly nadały lipotu i torżestwennost’, jaka prystoit naszemu otcczestwolubiju, i zachowały jednomyslije i porjadok, prosym zastosowaty sia do programu, kotryj Wam pryłuczajem. S namy Boh! Łaska i mir Hospoda i Boha naj budę s duchom Waszym, Bratije. – W Stanisławowi, dnia 16. maja 1848. Ks. Stefan Unicki, Kanonik hon. Kap. Metrop. Lwowskoj. Ks. Petr Szankowski. Ks. Hryhoryj Szaszkiewicz. Ks. Mychaił Kozanowycz. Ks. Theodor Nestajko. Ks. Jaków Roszkiewicz. Ks. Joal Kropiwnicki. Ks. Dyonizy Buraczynski. Ks. Jarosław Głowacki. Ks. Wasyły Głowacki. Ks. Michaił Tychowicz. Ks. Efrem Gliński. Ks. Petr Celewicz. Eustachy Prokopczyc. Bazyłyj Neronowicz. Julian Błoński. Simeon Kluczenko. Jozeph Kropiwnicki. Antoni Botwinski. J. Piszeliński. Jan Dutkiewicz. Onufry Kopanicki.

Друковано на першій стороні великого аркуша сірого паперу формату folio. Друга стор. порожня. На третій і четвертій стор. міститься:

Program sobranija do uroczystosty narodowej ruskoj w Stanisławowi na dniu 30 maja 1848.

Сей «Програм» надрукований в «Життю і слові» Іос. cit. Місця друку не подано.

2. Обвѣщєнїє. Внизу: Въ Львовѣ дня 4 Жовтня 1848 годa. Гаммєрстєйн гєнєралъ командирγющій. (Відозва про зложення оружжя до ц[ісарсько]-к[оролівського] «цейггаузу», надрукована на піваркуші звичайного формату. На другім піваркуші та сама відозва по-німецьки: «Kundmachung», та без дати і з підписом: Hammerstein, Feldmarschall-Lieutenant Comandirender General in Galizien. Оба тексти надруковані з одного боку аркуша, другий порожній, значить, се плакат, призначений до наліплення).

3. Okolnyk do wsich zwerchnostey mistcewych у hromad. (Нагорі: Nro 3108. Внизу підпис): Od cis. korol. Cyrkułu Stanisław, dnia 20 maja 1848. Neusser. Друковано на піваркуші ciporo паперу, переломанім здовж на половину; на другій половині, наліво, на тій самій стороні піваркуша надруковано німецький текст: Nro 3108. Cirkulare An sämtliche Ortsobrigkeiten und Gemeinden. Внизу підпис: Vom k. k. Kreisamte, Stanisławów den 20 Mai 1848. Neuszer. Подаємо тут у весі руський текст сього інтересного документу:

«Jest’ tu w Hałycyi zbór czyli czięjst’ ludej [В нім. eine Partei.], kotorä wolnostej konstytucyow.krajowy nadanych łysz do toho używaje, aby tym widważniszczę i diystwytelniszcze na obwałenyje stojaszczoho pcriadku d’iłaty- a zahranyczni prychodni [die Emigranten.], poneważ ym buntownyczi perewerty [das revolutionäre Wühlen.] albo pryrodow sia stały, albo prełestiamy [Lockungen.] toho storonnyctwa zwedeni, poplatyły wełykodiisznost’ у.błaho serdyje, kotorymy były pryjat’i nayhanebniyśzow newd’iäczftöStew – poneże ony złuczywsia z tutejszymy buntownykamy, misżczany selan protywo cisarskaho Riadu podburyty, onych dó ndpostuszeństwa protywo ustawarn у ukazam [Anordnungen.] włgsfej, ba nawet do gwałtownoho opyranyja sia prptywo onym pobudyty słarajut sia, у w swojej bezłycznosty tak dałeko postupajut, że protywo uriadnykam cisarskiem w Wypołnenyju ych powynnostey z poruhanyjem i bunt’ownyczym pryreczönyjem [Protesten.] wystupajut – obezpeczajuszczesia na tuj u podporu, koloru ym poślidok typograliy yły drukarniw [Auswurf der Presse.] podaje, kotory łysze ż chuły у oczernenyja Riadu у tohoż pidrucznych swoje złoczestywe bytije prodowżaiet.

Tomóżto pohubytełnemu d’ijaniju dalsze neczynne prydywlatysia, nebyłoby wełykodusznostew у blahoserdijem: byłoby Łoje słabostcw, byłoby to zdradow na obowiązku, po kotorym własty o utrymanjju wsełennaho [Öffentlichen] pokoju i poriadku starałysia powynny, у kożdy obywatel takowych w dokonanyju toho zamiru podpyraty obowiązany jest.

Wzywajut sia ubo wskutok wysokaho ukazu Predstojatelstwa krajowoho gubernijalneho z dnia 18-toho misiacia i. 6545 wsy zwerchnosty mistcewyji у wsi hromady, na tych buntu honyteliw [Umsturz-Partei.] baczne uważaty – a kromi loho ym у hromadam nakazuje sia, aby kożdoho, kotoryjby pokusyłsia własty riadu у ych pidrucznych chułyty, naród do neposłuszenstwa protywo.ukazam prawnych włastey, do newykonanyja otrymanych rozkazów podburowaty albo wzywaty, albo do buntu protywo cisarsko-austriyskaho Riadu zwodyty, у do uczastija na zamirenom obwałeniju teperisznoho poriadku pryłudżuwaty, bez prowołoki pryaresztowaty i do cyrkułu odstawyty.

Hromadam sia ałe osobływe nakazuje, ażeby sia nikto pod ńayostriyszow karów prawnom ne odważył, takowoho pryaresztowanoho тa t’ili krywdyty, albo biykow zneważyty.

4. Okołnук do wsiсh zwcrchnostej miscewych, parafialnych uriadow у hromad. Над сим титулом цісарський орел, а вище з лівого боку Nro 694. Піваркуш сірого паперу, друковано тільки по одній стороні, німецького тексту нема. Текст ось який:

«Na wozwanyje Lwowskoji Rady narodowoji zatrudniajutsia Rady obwodowi (polski) postawłenyjem sudijow pokojnych i polubownych, kotorych zamir maje buty, prywatni spory prawni zhodew (sic!) załahodżuwaty, albo, jeżeli by to sia neudało, wyrokamy kompromissowymy (polubownymy) za zreczenijem sia pomoszczy uriadowoho sudyji zahłajuwaty.

Dla toho to Magistraty, zwerchnosty miscewi i hromady w skutok wysokoho ukazu predsidatelstwa krajowoho z dnia 21 Julija t. r. L. 10 141 na toje wtruczuwanje sia prywatnoho zbyhowyska «rada narodowa» do zawiduwanji sprawedływosty uważnymy sia czyniut, i resterihaiut sia od uczestnictwa na tej bezprawnosty.

Administracyja krajowa nemoże toje dopustyty, ażeby storonam spereczajuszczymsia, ym przednależne (sic!) prawo sobi na kożdyj wipadok polubnych sudyjow wybyraty i hodytysia, postawłenyjem sudyjow polubownych prypysanych ubłyżenne buło, i administracyja tym mensze na toje zizwołyty może, aby nowyj od nepowołanych osób prywłaszczajuszczym sposobom postawłenny instytut prawnosty sudyjow pokójnych woznosyłsia.

Wsy tyji, kotori by sobi pozwołyły, jakowyjś sudyji uriad jak własty z doruczenyja zbihowyska «rady narodowoji» w7konowuwaty (sic!), popadut kari.

Storony, osobływe ałe hromady bacznymy sia czyniat, że ony samy sobi wynny budut, koły kierujyszczym sudyjom od riadu nepostanowłennym w zhody sia zapustiat, kotorych ważnist’ prawna ne budę uznana.

Od cis. kr. Cyrkułu. Stanisław, dnia 30 Jułyja 1848. Neusser».

5. Okólni k. Dowsich zwerchnostey misce wусhу Hromad. Над сим: Nro 811. Піваркуш синяво-сірого паперу, друковано в три шпальти: наліво німецький текст: Circulare. An sämtliche Ortsobrigkeiten und Gemeinden, в середині польський: Cirkularz. Do wszystkich Dominiów i Gromad. Пригадує окружник з 20 мая, наведений вище під 3, майже такими самими словами, тільки коротше. Внизу: Od cis. korol. Cyrkułu. Stanisław, dnia 15 Łystop. 1848. Neusser.

6. Widozwadobratejmiszczaniw, selaniw i żуdiw. Друкована на одній стороні аркуша, в одну широку шпальту. Наліво був польський текст, та він відрізаний так, що лишилося на краях ледве по кілька букв. Підпису, ані дати, ані місця друку нема, є се передвиборчий поклик, виданий, мабуть, в червню 1848 р, і то, судячи по мові, в Станіславові. Приводимо його текст в цілості:

«Bratia!

Wżeśty czuły, moi bratia, że Najjaśnijszy Monarcha nadau nam konstytucyju, to ie takie prawo, że nam wilno o naszych potrebach radyty, że nam wilno wyberaty deputowanych czyli plenipotentiw, a szczo toi deputowani na sobraniu skażut i uradiat, toje budę prawom dla wsich. Majete teper, bratia, wyberaty deputowanych, koły? budę wam hołoszeno. Patent konstytucyjny) rozkazuje: że kto maje 24 lit, ne je w indygacyi, ani kryminalnoj, ani politycznoj, ani ne je sudżeny za jaku pakist’, kto wid 6 misiaciw prynajmij w tim misce meszkaje, a kotryi ne je ani najmytom, ani z kasy brackoi lub ynszoi ne berę zapomohu, toj maje prawo wyberaty Deputowanoho.

Ne budę to depytowanyi hromadzkij, szczo neraz z suplikou hromadzkou widoptau nohy do Cyrkułu, a jak z niczem pryjszow, tak z niczem piszów! O nie! Deputowanyj w konstytucyi, toje ciła hromada! Deputowanej może nastawaty, aby denekotryi podatki tiażkii umenszeno, abo zneseno, naprykład akcyzu, aby sic bulą tańsza, aby kożdomu, kotryj schoczc, wilno było tiutiun sadyty, samomu kuryty i prodawaty tak, jak teper prodaje pszenyciu, żyto, aby wam ani wasz pan, a teper was susid, ani Cyrkuł ne nakiedau wijta, aby dityi waszych ne tak bahato i na czas korotszyj do wojakiw brały, aby dity Waszii, zabrani w rekruty, ne szły na konec świta na czużynu, ałe aby Was, waszyje żytie, waszyi chaty i wasze obijśtie hrud’my swojemy boronyły, słowom deputowani waszi majut na sejjmi staratysia, aby wsio, szczo wam dolehaje, ustupyło, a wsio, szczo wam potribne, nastupyło.

Toje wsio majut deputowani na sejmi czynyty! Wydyte, bratia, że na toje potreba holowy, poctywosty i lubwy clirystyjańskoj, a nasampered tiji ludę majut buty deputowanymy, szczo sami podatki opłaczujut, rekruty dajut i ynczi tak monarchiczni jak dominikalni dwyhajut tiehari lub wid nynisznoho dnia dwyhaty budut, jak naprykład waszoho doteperisznoho pana dity budut tak dobre wojakamy, jak dity waszi.

Kotryj tych tiehariw ne dwyhaje, czyż może win protiw tomu powstawaty, szczo ho ne dolehaje? Chtoż, skażit, bratia, takich tiehariw ne dwyhaje? Uridnyk płatnyj! Win berę z kasy pensyju, z naszych podatkiw zberajut sia w kasi hroszi, im bilsze podatkiw, tern bilsze hroszyj w kasi cyrkularnoj, im bilsze hroszy w kasi cyrkularnoj, tern bilsza pensyja uridnika.

Uridnyk z kasy płaczenyj, choć by bu w mudrym i poctywym czołowikom, budę zawsze na toje powstawaty, aby podatki buły jak najbjlszi, bo jak mali podatki, to menszy hroszyj w kasi cyrkularnoj, a im mensze hroszyj w kasi, to mensza musyt buty pensyja, a uridnyk toho ne chocze.

A do toho uridnyk czużostoronny, szczo tylko za pensiow do naszoho kraju prychodyt, ne umijuszczy ani po polskie ani po ruskie, ani sia z wamy rozmowyty, ani waszych potrib, jako neswojak wyrozumity ne może. Gazda sam znaje najlipsze, szczo dla hromady potreba.

Dla toho, bratia moi, wyberajte na deputowanych waszych, mudrych świaszczennykiw, mudrych, poctywych i Bona myłujuszczych paniw selskich, a teper waszych susidiw, takoż zacnych pocesoriw, sprawedływych i ludzkich mandatoriw, poctywych arendariw, kupciw, słowom odnym ludyj piśmennych, Bohu i ludiom myłych, bo poctywist’, retelnist’, lubwa chrystyjańska z mudrotow i rozumom złuczena ne dadut nikomu uczynyty krywdy.

Spytajte protoje starszych z hromady o radu, ony rozumom i doświdczcniom oświtiet was, kto waszoi ufnosty hodcn, bo pamietaite szcze raz, że deputowani waszi budut nadawaty prawo dla wsioho myru. A kołybyśte ne znały meży warny czołowika pyśmennoho, szczoby hoden buw waszoi ufhosty, to wyberajte z pomeży selaniw mudroho, retelnoho, prawolubnoho i sumlinnoho czołowika, a takij deputowanyj budę lipsze praw waszych boronyty, niż jakiej czużostoronnyj, a do toho z waszych podatki w płatnyj.

Majete szcze toje znaty, że kożdyi Deputowanyj, kotryj pide do Widnia na sejm. (bo sejm maje sym razom buty w Widni ze wsish prowincyj austryjackoho kraju) distany hroszy na dorohu do Widnie, i dwista ryńskich srybłom szczo misiać na żylte tak dowho, jak dowho budut Deputowani razom w Widni zibrani.

Ne lipszeż szczoby tiji hroszi distały sia komu z hromady, jak czużostoronnomu, kotryj naprotiw wam, naprotiw dobru hromady diłaty i widzywatysia musyt. Woźmit tuju besidu do waszoho sercia, bratia selany, prosit, naj znyjde Duch Swiatyj na Was i Wam wkaże, koho majete na deputowanoho oberaty. Pamietajte na toje, że dity waszi budut was wykłynaty, jak łychech ludy i i bez hłuzdiw na deputowanych wyberete, bo łychey deputowanyj zopropastyt wasze dobro, a dobry, poctywy i mudryj deputowanyj hołosom swoim dokaże, że wam budę lipsze na świti»!

7. Провизоричноє розпоряжєнїє противъ злоγпотрєбленїя пєчатни. [Provisorische Verordung gegen der Missbrauch der Presse]. В кінці: Въ Вѣдни дня 18-го Мая 1848 года. Тимчасовїй Министри: Пиллєрсдорфъ. Соммарγга. Краγсъ. Латγръ. Доблгофъ Баγмгартєнъ. Місця друку не подано, та, мабуть, друковано у Львові. Є се два аркуші паперу, задруковано 7 непагінованих сторін, у дві шпальти, зліва по-німецьки, а справа по-руськи, всього 27 параграфів.

1849 р.

8. Прокламацїя [Proklamation]. На кінці: Львовъ дня 10 Юнγрїя 1849 года. Гаммєрстєйн, Гєнєралъ отъ кавалєрїи и главнокомандγющїй въ Галіцїи. Друковано на аркуші, 3 сторони, в дві шпальти: зліва по-німецьки, справа по-руськи. Є се оголошення воєнного стану в Галичині, Буковині і Кракові.

9. Izwiszczenie tutcjszoy misko у Kommandy. Внизу: Stanisławiw, dne 13 Sicznia 1849. Krautner a Thatenburg, Generał-Major. Друковано на піваркуші синяво-сірого паперу, на однім боці, очевидно, плакат. На другім піваркуші, що становить одну цілість з отсим, є те саме по-польськи п[ід] з[аголовком] Proklamacya tutejszej Komandatury miejskiej! Оголошує воєнний стан для станіславівського округу і взиває до спокою.

10. О розшырєнїи примусовово (sic!) курса оугорскихъ кратовыхъ ассигнацїй таиже и на короннїи краи, смєжнїи съ Оугоршиною. [Вгорі тільки німецький титул: Nro 10 388 Präs. Kreisschreiben des k. k. galizischen Landesguberniums]. Внизу підпис: Львовъ дня 22 Августа 2849 (sic!) года. Agenor Graf von Gołuchowski, k. k. galizischer Landes-Chef. Друковано на піваркуши, по обох сторонах, у дві шпальти: справа по-руськи (мовою, дуже зближеною до російської!), зліва по-німецьки.

На закінчення подаю з того ж 1849 року ще один друк, хоч і не руський, та важний потрохи і до нашої історії того часу. Є се відозва якогось «полковника» Пйотровского, датована з Сиготу д[ня] 7 січня 1849 р., написана по-польськи, видрукована в Унгварі, призначена до розширення по Галичині і до покликання всіх в ряди мадярського повстання. Вона відбита на піваркуші сірого, бібулястого паперу, по однім боці, дивоглядним правописом і виглядає ось як:

«Bracia!

Już zdaje sie czas, by zasłona (która jakby czarodziej skom mocom dotychzas oczy Wasze zakrywała) uchylonom została.

– Przejrzyicie! Z owych liberalnych instytucyi, wolności osobistej, druku i mowy, tyle razy przyrzeczonej, podpisaney przez samego Cesarza, spostrzeżecie: – Zero – Rzond, ktoren na dopiencie swych zbrodniczych celów przeciw ludom, nieszanuje ni praw Boga ni ludzkooci, zimnom krwiom poduszczajonc przez swych siepaczy lud wiejski poczciwy ale ciemny, przeciw panom i płacone bezwstydnie w oczach całej Europy publicznie za głowę szlacheckom, wygubił 300 familii, rzond mowie, ktoren później w potrzebie przemawiaionc do tegoż samego kraju, wyraża sie “meine liebsten Kinder”, a teraz niezwazajonc ni na dawne, ni na nowe prawa robi co mu sie podoba, – Rzond taki nie może i nie powinien istnie[c].

Godzina już wybiła – Bracia nasi Wengrzy podali nam renke i ofiarujom swom pomoc, ruszcie sie i pokażcie światu, zescie potomki tych samych przodków waszych, co świat swym menstwem i wytrwalosciom zdumiewali.

Przybywajcie! mamy ju legiony polskie i te już dały dowody, w każdej bitwie ze som polskiemi. Mnie podpisanego Rzond nominował komendantem korpusu wzdłuż Karpat aż do ziemi Siedmiogrodzkiej.

– Kazden przybyły na ziemie Wengierskom u pierwszej Władzy dowie sie o mojej głównej kwaterze, otrzyma ułatwienie dostania sie do Szigethu, gdzie sie o wszystkiem dowie.

– Kazden przybyły z koniem lub broniom natychmiast zostanie od Rzondu podług wartości konia i broni wypłaconym i zold tak jak wszystkie wojksa (sic!) regularne wengierskie od daty wstompienia pobierać bendzie.

– Bracia Galicyanie! chociaż niedługo bawiłem w Galicyi, lecz umiałem poznać Wasze serca, proste, otvarte do tego stopnia ze z pierwszemi oszustami Europy niechcieliscie, postempowac jak legalnie.

– Stosujonc sie tedy do Waszego zwyczaju by wszystko było legalnym przybrałem sobie tytuł komornika, na mocy którego podaje do publicznej wiadomości, iz w imieniu praw Boga ludom nadanych przychodzę exekwowac dlug winny naszej Ojczyźnie; dlatego przebaczenie ogólne za przeszłość.

Wzywam przeto bez różnicy і ехсерсуі mieszkańców ziemi Polskiej aby sie z takowom wypłatom spieszyli: rozumiesie mnie jak sie dlug Ojczyzny płaci. – Potrzeba nieodzownego działania i to natychmiast. – Każdemu dobremu Polakowi nie jest tajno – a zatem oświadczam, iz uiszczajoncem sie dłoń braterskom z uscisnieniem z serca podamy i łoncznie działać bendziemy. – Lecz hańba opozniaioncem sie, biada niechentnem a miecz i ogień sprzeciwiajoncem sie zapowiadam!

Siget d. 7 Stycznia 1849. Kommendant z Karpat korpusu siły zbrojnej polsko-wengierskiej polkownik Piotrowski. Odcisniento u Elingera w Ungwarze»

[«Браття!

Вже, здається, час, щоб полуда (яка немовби чарівною силою очі Ваші закривала) спала. – Прозріть! З усіх ліберальних інституцій, особистих свобод, друку і мови, стільки разів обіцяних, підписаних самим цісарем, побачите – нуль.

Уряд, який для досягнення своїх злочинних цілей проти людей не шанує ні прав Бога, ні людськості, холоднокровно підбурюючи через своїх посіпак сільський люд, поштивий, але темний, проти панів і виплачуючи безсоромно в очах усієї Європи публічно за шляхетську голову, вигубив 300 родин; уряд мовою, якою пізніше в потребі промовляючи до того ж краю, висловлюється “мої любі діти”, а тепер, незважаючи ні на давні, ні на нові права, робить із ним що йому подобається – уряд такий не може і не повинен існувати.

Година вже настала – браття наші угорці подали нам руку і, офіруючи свою допомогу, киньтеся і покажіть світові, що ви нащадки тих самих предків ваших, що світ своєю мужністю і наполегливістю дивували.

Приходьте! Маємо тут польські легіони і вони вже довели в кожній битві, що є польськими. Мене, підписаного, уряд призначив командувачем корпусу вздовж Карпат аж до Семигородської землі.

Кожен прибулий на угорську землю довідається від першої влади про мою головну ставку, з полегшенням дістанеться до Сигету, де про все й дізнається.

Кожен прибулий з конем чи зброєю натомість дістане оплату від уряду згідно з вартістю коня і зброї і платню, як усі регулярні угорські війська, і від дати вступу одержуватиме.

Браття галичани! Хоч і не довго я перебував у Галичині, але зумів пізнати Ваші серця, прості, відверті до тієї міри, що з першими шахраями Європи не хотіли чинити як дозволено. Виходячи з Вашого звичаю, аби все було легальним, прибрав собі титул судового екзекутора, владою якого подаю до публічної відомості, що в імени прав Бога, наданих людям, приходжу відбирати борг, завинений нашій Вітчизні; тому – загальне вибачення за минуле.

Закликаю до цього, без різниці і винятків, мешканців Польської землі, аби з такою виплатою квапилися: розуміється, як платиться борг Вітчизні. – Потреба необхідної дії, і то негайно. – Кожному доброму полякові не є таємно – а, отже, засвідчую, що зголошеному братерську долоню з сердечним потиском подамо і спільно будемо діяти. Але ганьбу спізненим, біду неохочим, а меч і погонь тим, хто противиться, обіцяю!

Сигет, д. 7 січня 1849. Комендант з Карпат корпусу збройної сили польсько-угорської полковник Пйотровський. Відтиснено в Елінгера в Унгварі (польськ., спотв.). – Упоряд.]

Сей божевільний панок, мабуть, і не знав, що в Галичині, особливо в горах, живуть не поляки, а русини, і що його поклик і кінцева дика погроза поставить на ноги всю гірську людність для оборони супроти мадярських нападів. А тим часом се дійсно сталося.


Примітки

Уперше надруковано у вид.: ЗНТШ. – 1898. – Т. 22. – Кн. 2. – С. 3 – 10 (Misc.), за підп.:Др. Іван Франко.

Подається за першодруком.

…бібліотека нашого товариства… – Йдеться про бібліотеку Наукового товариства імені Шевченка.

Остерман (? – ?) – окружний комісар у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), церковний староста, збирач стародавніх документів.

…. у своїй «Бібліографії» д. Ів. Левицький. – Йдеться про видання: «Галицко-русская библиография XIX века» (т. 1 – 2, 1888 – 1895) Левицького Івана Омеляновича (1850 – 1913) – українського бібліографа, письменника й популяризатора у Галичині, дійсного члена НТШ.

Гаммерштайн (Hainmerstein, Гаммерстeйн, Гаммерштейн) Екворд-Вільгсльм (1785 – 1861) – австрійський кавалерійський генерал, командувач австрійських військ в Галичині. Жорстоко придушив у Львові повстання 1 – 2 листопада 1848 р.

Латур (Лятур) Теодор (1780 – 1848) – австрійський державний діяч, військовий міністр, граф. Під час повстання у Відні 1848 р. страчений повстанцями.

Доблгоф (Добльгоф) Антон (1800 – 1872) – барон, австрійський державний діяч, поміркований ліберал, 1848 р. міністр торгівлі (травень), міністр внутрішніх справ (липень – жовтень).

Голуховський (Goluchowski) Агенор (1812 – 1875) – австрійський державний діяч, був тричі намісником Галичини (1849 – 1859, 1866 – 1868, 1871 – 1876). Проводив політику на обмеження прав і полонізацію українців, підтримуючи проект примусового переведення української писемності на латинський алфавіт.

Сигет – тепер місто в Румунії.

Унгвар – тепер м. Ужгород.

Олена Луцишин

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 71 – 81.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2017 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 389

Модифіковано : 12.01.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.