Край ботокудів

Іван Франко

Далі йде коротка характеристика краю ботокудів; з погляду сих остатніх:

В краї тім жиють прикупі

Всумішку троякі люди:

Неприязні елементи,

Бидло й праві ботокуди.

Під «неприязними елементами» розуміються поляки, котрих характеристика кінчиться словами:

Діл їх якось не видати,

Лиш страшнії чути вісти,

Що всіх правих ботокудів

Вони раді б в каші з’їсти.

Бидло – що сказать про нього?

З масті сіре, їсть невпинно

(Як є що), спить, робить, родить,

Ну, і богу душу винно.

Але третій люд – герої,

Просвічені, грубо вчені;

Не живляться лободою,

А щодень їдять печені.

Ботокуди – то підпори,

То стовпи порядку й віри:

Латають усім сумління,

А в сорочці роблять діри.

Ботокуди – то борці:

Б’ються сміло, мов Горації,

О посади, ад’юнктури,

О стипендії та дотації.

Ботокуди – ціцерони,

Ботокуди – то артисти;

Як говорять – то з амвони,

Як співають – акафісти.

Ботокуди – лікарі!

На нервовую дразливість

Бидла мають ліки: піст

І святую стремезливість.

Ботокуди – педагоги:

Щоб у бидла відібрати

Всю охоту до науки –

Требника дають читати.

Ботокуди – мудрі люди!

Що там ваші європейські

Ліберали, націонали –

Кращі в нас свої, рутенські!

Не хвалися ж ти, Європо!

Шкода твоїх праць і трудів!

Що там маєш, те і маєш,

Та не маєш ботокудів.

Примітки

мов Горації – за давньоримською легендою, три брати Горації здобули важливу перемогу для Риму. Ботокуди ж здобувають все тільки для себе.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 106 – 107.