Пропаганда

Іван Франко

Розохочені побідами, вони пускаються пропагувати сей свій ідеал в сусідніх краях, а поперед усього в Холмщині, та тут пропадають. Також проби навернути прочу Європу на сей ідеал не повелися, з чого в поемі виведено ось яку мораль:

Добре рибам у воді,

Але кепсько їм в окропі;

Добре ботокудам дома,

Та загибель їм в Європі.

За одною невдачею йдуть другі. З Холмщини находять холмаки і забирають ботокудам чимало масних посад. В головній ботокудській газеті наступає також зміна: уступає первісний редактор, а його місце займає новий, про котрого сказано:

Муж той, хоч великий ростом,

Не дістав за дотеп премії,

І свою всю мудрість виніс

З угнівської академії.

Ставши шефом у «Ослові»,

Зараз він завів засаду:

Не читать його ніколи

Ані спереду, ні ззаду.

Отака надмірна скромність

Здивувала вже й самих

Ботокудів, і ходили

Дивні вісті поміж них.

Не один питав: «Чи правда,

Що новий редактор, де

Треба підписатись, тільки

Знак св[ятий] хреста кладе?»

Другі говорили: «Де там!

Се правдивий геній в нас!

Все, що тільки він уміє,

Він навчився «в адін час».

Інші мовили: «Він хитрий,

Лиш прикидуєсь дурним,

Та колись як проговорить,

То всі щезнуть перед ним».

Отак міркували ботокуди, не знаючи, що новому редакторові суджено було раз за свій вік зробити чудо, а більш нічого. Він проглаголав до ботокудів ось якими словами:

«Всечеснійші, премудрійші,

Любезнійші ботокуди!

Дух святий, що всюди є,

Най і в ваших серцях буде!

Наша слава не загине,

Не загасне наша зоря,

Наші діла всі запише

В своїх примітках історія.

Каже приповідка: «Кождий

О свою най дбає хату»;

Тож з вас кождий най спішиться

Заплатить пренумерату.

Дикими звірами люди

Без релігії стать готові;

Тож статті з «Москвитянина»

Я друкую вам в «Ослові».

Неприязні елементи

Нанесли нам шкоди много,

Та в письменстві нашім видно

Новий зворот до старого.

Знавці кажуть, що явиться

Геній у літературі, –

Та-бо й зародів багато

Гарних в нашій є натурі.

І в політиці на нашу

Користь появляєсь зворот,

Та про се сотрудник мій

Іншим разом поговорить.

Тільки вражі елементи

В своїй злості безграничній

Напосілися і нам

Творять пакості розличні.

Не говорю вже о тім,

Що забрали нам всі школи,

Але жаден з них мені

Не поклониться ніколи.

Але чистий ще наш обряд

І наш бог не спить сю днину,

Він трираменним хрестом

Всіх змолотить їх на трину».

Примітки

В головній ботокудській газеті… – тобто в газеті «Слово», яка в поемі зветься «Ослово». «Слово» – орган москвофільської партії, монархічно-клерикальне видання. Виходило у Львові (1861–1887). Отримувало таємні субсидії від російського царату.

Уступає первісний редактор… – Дідицький Богдан, був засновником і першим редактором газети «Слово». Редагував «Слово» в 1861–1871 рр.

Місце займає новий… – Площанський Венедикт (1834–1902), західноукраїнський журналіст, історик, діяч клерикально-москвофільського табору. Редактором «Слова» був у 1871–1887 рр.

З угнівської академії – тобто народної школи в м. Угневі (нині Сокальського району Львівської обл.).

«Москвитянин» – російський літературно-художній журнал (з 1849 – двотижневий учбово-літературний). Видавався в 1841–1856 рр. у Москві.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 121 – 124.