3. Хмельницький погрожує полякам

Іван Франко

Пише нам король: «Свідчуся

ранами Христа й хрестом,

що бажав я все сповнити,

як прирік вам, та не міг»

Ха-ха-ха! Король хрестом нам

клявсь, а чорт махнув хвостом

і змазав ту клятву! Знаю,

знаю тих чортів усіх!

Мовиш, куме, що на сеймі

промовляв король за нас,

натякав на наші кривди,

вказував направи час –

та шляхетство закричало,

та магнати заревли,

та підплаченії ними

і підпоєні посли

королеві лютим гвалтом

добалакать не дали…

Вірю сьому. Та що з того?

Що тепер робити вам?

Як король ваш – віхоть, що ж є

за ціна його словам?

Пощо з ним нам умовляться,

бога клятвами дрочить,

коли в сеймі йому навіть

мови не дадуть скінчить?

Сам скажи, мій куме: що нам

трактувати з помелом?

Годі вже вам нас водити,

як ту кітку за стеблом!

Як захочемо правдивий

із ляхами мати мир,

знайдемо панів, що в Польщі

старші, ніж Ян Казимир.

Але се не швидко буде!

Поки стане нам шаблюк

і пищалі семип’ядні

не впадуть із наших рук,

поти йтиме на Вкраїні

чортів танець навзавід,

аж козацький або лядський

до останку згине рід.

Плакав ваш король? Най плаче,

як не вміє ради дать!

Не над нами, над собою

він повинен би ридать.

І отсю Річ Посполиту

най оплакує! Най зна:

бачила страшні події,

гірших ще діжде вона!

То не спис козацький рану

їй глибокую завдав,

то лиш тріснув струп поганий,

що віддавна набирав.

Як тепер його не витнуть

і не згоять – м’ясо й кість

він розточить і все тіло

і життя все ваше з’їсть.

Трохи витяли ми струпа –

тих бутних короленят

Вишневецьких, Конецпольських,

Калиновських, як їх звать…

Варті ми за се від Польщі

надгороди, а не кар…

О, бо доки тут їх панства,

то й кінця не буде чвар.

Щоб я був лихим пророком,

та спімніть мої слова:

коли з сеї хуртовини

вийде Польща ще жива

і як силою магнати

в гріб її не покладуть,

то самі її сусідам

на поталу продадуть.

Примітки

Калиновський Мартин (р. н. невід. – 1652) – польський магнат, коронний гетьман, взятий козаками Хмельницького в полон під Корсунем 1648 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 87 – 89.