5. Байка про вужа в домі

Іван Франко

Був собі колись господар,

мав і поле, і садок,

гарну хату, і худобу,

пчіл чимало колодок,

жінку добру, челядь вірну,

дещо грошей під ключем,

так що завиділи люди,

називали багачем.

Був у нього вуж домашній,

що нікого не кусав

і свобідно всюди лазив:

уночі корови ссав,

а на день йому господар

від нетямної пори

ставив молоко солодке

у мисчині край нори.

Вуж сей – то було хазяйське

щастя: і з роси й з води

в двір плило добро, сторичний

плід давали всі труди.

Пречудово скот плекався,

всім на диво родив хліб,

родив сад, роїлись пчоли,

мов лопатою хто гріб

до двора достатки всякі,

а нещастя відвертав:

град у всім селі збив поле,

при його границі став;

пошесть там не зазирала

ні до хат, ні до хліва,

обминала двір пожежа,

поле сарана й мишва.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 90 – 91.

Лист на сайт