6. Господар б’є вужа

Іван Франко

Аж ось скоїлося лихо!

Хлопчик був у хаті тій,

син господарю, плазунчик,

батьків любчик і пестій.

От раз мати на снідання

для коханого синка

на долівці положила

у мисчині молока.

Хлопчик їсть і розливає,

от звичайно, як дитя;

запах молока привабив

і вужа з його кута.

Він приповз і став хлептати

молоко, але в гніві

хлопчик бац! вужа ударив

ложкою по голові.

Вуж не привичний до бійки,

звився грізно, засичав

і, мов блискавка, дитину

ядовитим зубом втяв.

Зверещав страшенно хлопчик;

батько зо страхом прибіг,

зараз зрозумів, що сталось,

та порадити не міг.

За вужем в скаженій злості

кинувся, хотів убить,

та вуж, бачачи погрозу,

в яму криється в ту мить.

З буком надбіга господар,

вуж у ямі майже ввесь,

тільки хвіст іще знадвору

спішно в яму волочесь.

Не міркуючи багато,

люто вдарив чоловік,

і вужеві-небораці

до крихітки хвіст відсік.

Та біди тим не поправив:

від отруйного жала

до доби його дитина

богу духа віддала.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 91 – 92.