Присвята

Іван Франко

В часах пониження, й неволі,

І нагніту, і темноти,

В тяженькій, панщизняній школі

Родився, ріс і виріс ти.

Та хоч і як негода люта

Товкла й морозила наш дух,

Ти не подався в жадні пута,

Не засклепивсь і не оглух.

Без огляду на себе, сміло

І щиро, як лиш тільки міг,

Стояв ти за громадське діло,

Громадське право ти беріг.

Тяжких незгодин хуртовину,

Тим духом грітий, ти пройшов

І виніс з них аж до загину

Народну шану і любов.

О батьку мій! Коли сьогодні

Хоч іскра тих огнів горить

У моїй груді, щоб народні

Злі дні в добро перетворить,

Коли нещастям, горем битий

Не засклепивсь, не знидів я.

А встав, щоби братам служити,

То все те – спадщина твоя.

Тож най ся пісня невесела

З твоїм ім’ям у світ іде,

В курні хати, в убогі села,

Де горе дармо втіхи жде.

Най там і сіє, і скріпляє

Той вольний дух, що не тремтить,

Що всіх любвою обіймає

І над всі скарби правду чтить.

Примітки

«Присвята пам’яті мойого батька Якова Франка» була додана до окремого видання поеми 1893 р. У виданні 1991 р. І.Франко її не вмістив.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 467 – 468.