6. Слабоум пише листа цареві

Іван Франко

І сів князь наш кінець столу,

Та підпер чоло рукою,

Та почав думати думку,

Що на світочку робить?

Як до послуху й покори

Приневолить люту бабу,

Що за перше остре слово

Може бороду обмикать?

Правда, Галілеї решту

«Словом» легко покорити, –

Але як тут панувати

Без кнута і без нагайки?

А щоб їх могти ужити,

Треба від царя самого

Милостивого дозволу,

Власноручного письма.

От, мабуть, його злий демон

Дав йому чортівську раду

(Не на нього курта шита!)

«Вадь пригни, а вадь зломи!»

І сидів князь довго-довго,

Розважаючи ту раду,

І хоч мучився щосили,

Та не видумав нічого.

Аж злий демон, той спокусник,

Знов підшепнув: «Насамперед

Приступи до жінки твердо

А побачиш, що нагнеться.

А відтак полий сильніше

Всім рутенцям воду в очі,

Хлюськай сміло, аж всі заснуть, –

І тоді ти пан над ними.

А як будеш пан над ними,

То збери гроша багато

І пошли з письмом «поклінним»

Аж до царського слуги.

Той за тебе там попросить

Батюшку-царя о милість

Та й усі твої заслуги

Вичислить, мов на долоні,

А побачиш, незабаром

Прийде карта під печатьми,

У котрій всемилостиво

Батюшка усім дасть знати,

Що вельможний Слабоум

По його високій волі

Наділений властю й правом

І нагайки, і кнута».

Примітки

Вадь–вадь – у бойківськім діалекті (Лолин Долинського пов[іту]) – або–або. Прим. І. Ф.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 4, с. 378 – 379.