Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Поеми / Вісті з краю ботокудів / Промова редактора

Вісті з краю ботокудів

Промова редактора

Іван Франко

Аж нараз проглаголав

Маледикт усім на диво –

Що проглаголав, те ми

Все розкажемо правдиво.

«Всечесніші, премудріші,

Любезніші ботокуди!

Дух святий, що всюди є,

Най і в наших серцях буде!

Наша слава не загине,

Не загасне наша зоря,

Наші діла всі запише

В своїх примітках історія.

Каже приповідка: «Кождий

Най патрує свої хати».

Тож най кождий поспішиться

З зложенням пренумерати.

Неприязні елементи

Нанесли нам шкоди много,

Но в письменстві нашім видно

Новий зворот до старого.

Знавці кажуть, що явиться

Геній в нашій літературі, –

Та-бо й зародів багато

Гарних в нашій є натурі.

І в політиці на нашу

Користь появляєсь зворот,

Но о тім сотрудник мій

Іншим разом поговорить.

Тільки вражі елементи

В своїй злості безграничній

Напосілися і нам

Творять пакості розличні.

Не говорю вже о тім,

Що забрали нам всі школи.

Але жаден з них мені

Не поклониться ніколи.

Але чистий ще наш обряд,

І наш бог іще великий,

Він трираменним хрестом

Всіх їх виб’є без полики.

Тож не тратьмо ще надії,

А кріпімся і дерзаймо,

І всі разом наш преславний

Гімн глупівський заспіваймо!»

Гімн глупівський

Наші предки, чолобийники,

Тож-то вам були осли!

За сто миль собі нашийники,

Пана і канчук найшли.

Ми, сини їх, чолобийники,

Не такі осли вже крем,

По канчук і по нашийники

Ми за море не підем.

Тра панів, аристократії,

А що тра, то певно, – ну,

Ми на той товар багатії,

Коб лиш кланятись кому.

Поки треба, ми покірно б’єм

Головами до землі,

А як стати паном чи князем –

Ой-ой-ой, чому ж би ні!

Але диво, ні слова

Так добірні й повні сили,

Ані рідний гімну звук,

Ботокудам всім так милий,

Не могли вже в душах, серцях

Давнього огню збудити –

Всі лиш такали півсонні.

Но не хтіли нич робити.

Всі до сну клонились чола,

Наче під час спеки в жниво:

Передплата на «Ослово»

Йшла чим раз, то більш ліниво.

І тиша якась глуха

Густо край весь обгорнула,

Наче Ботокудья вся

Де в який туман втонула.

Далі все замовкло. Сумерк

Мглистий і вогкий насів

На весь край, і люд преславний

Сном блаженних захропів.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2018 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 964

Модифіковано : 10.05.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.