3. Лектура для дітей
Іван Франко
Єсть то незаперечна, на досвіді оперта правда, що в перших літах життя найгірший спосіб, в який мож дитині преподавати науку, єсть лектура. Причини того дуже прості. По-перше: для такого віку книжок нема і не може бути. Кожда книжка вимагає добре розвитої сили поняття, а того, власне, хибує дитині. А потім: читання само вліяє вредно на первісний розвій молодого духу. Прото на початку сього розділу ставим тую тезу: не належить дітей заскоро заставляти читати, а коли уже можуть читати, не належить їм позволяти задовго і зачасто читанням заниматися.
Читання шкодить тілесному і духовому здоров’ю дітей. Раз розчитавшися, заохотяться до дальшого читання. При тім мусять довго сидіти в кімнаті, що не годиться з їх організмом. Через то стають з них недотиски, а на старість часто так звані бібліомани, котрих годі почислити до найщасливіших і обществу найполезніших людей. А хоть би яким дивом дитина і не тратила видимо на здоров’ю через часте і довге читання, то таки вона не доросте до тої зручності і сили тіла, яку осягла би в противнім случаю.
Чим більше дитя читає, тим більше привикає скоро читати, а тим самим гнати без мислі, без розваги, не раз і не розуміючи добре читаного, по строках за щораз новими, переминаючими впечатлініями. Но то ділає духовому розвоєві великий, тривалий вред. Кромі того, не бавить дитину довго один предмет. Вони люблять зміну, пестру всячину і мішанину. Дитинні сказки і письма для дітей подають в тім взгляді багатий, но шкідливий, духа і ум ослабляючий матеріал. Через то навикне дитя до побіжного і розстріленого мислення, до половичних, неясних і неопреділених поглядів.
Єсли з читанням вздержимся, а накінець хлопцю дамо історію, живо, легко і приступно сочинену, а дівчині (трохи пізніше) – поему, не писану для дітей, но проникнену глибоким і правдивим чувством, або повістку з родинного, домашнього життя, – то одно і друге, хоть би і не все зрозуміли, більше отнесуть користі, як тогди, єсли би були о кілька літ скорше перекартковали всі історійки, писані для дітей, а властиво для поморочення і забаламучення молодого розуму і чувства.
Єсли читання має бути здоровим кормом для духу, то треба, щоби читаючий розумів, що читає, щоби по перечитанні не осталось в душі його неопреділене і темне впечатлініє або половичні мислі. Кромі того, мусить читаний предмет остати в нам’яти, а то може лиш тогди статися, єсли читаючий в мислі читане порівнює з власним досвідом і розважає, чи то правда, чи то могло статися, чи ні? Читаючий противуставить тому предмету власне життя, власне положення і власні особливості і сам витягне собі з того користь, пересторогу, заохоту і потіху. Всяке ине читання єсть непоживна страва духу і ослабляє го так само, як непоживна страва тіло.
У дітей від 4 до 6 літ не находимо тих вступних условій до читання. Тому ж то перевертають вони книжечки, шукаючи тільки образків, читають тільки маленькії історійки, щоби скоро кінчити, лишають все, що не будить їх фантазії і цікавості, а з занятієм читають неправдоподібні казки і дива, з котрих дух нич не користає, а фантазія отримує хоровите, неприродне направлення. Всякий пійме, що то ніяк не може вліяти на образования сильного і до життя спосібного характеру.
Педагоги, на котрих слово мож спуститися, висказали рішительно, що дитя перед семи роками не повинно читати. Природа, чи то правдива, чи в образі, єсть єдиною на той час багатою і великою книгою, до котрої мати або отець в потребі можуть лиш дещо об’ясняючого додати.
Но коли дитина уже до тої степені дозріла, що може і повинна читати, то не належить кормити її казками і дивесями, ані безчисленними «повістками», наслідуючими зовсім по-дурному дитинячий спосіб бесідовання, у котрих звичайно ніт содержания; не належить давати їй сентиментальних і романтичних безмислиць, но вибирати письма, которі образують розум, ублагородняють чувство, будять рівночасно ум і духа і становлять таким способом здоровий корм душі. Найотвітніші до того – малі розкази із подорожей і історії із народного і родинного життя, де представлення живе і ясне, спосіб вираження короткий, простий і зрозумілий. Наука, поправа і моральність повинні бути головними елементами і підставами таких сочиненій. До того годяться дуже добре многії із англійського перекладані сочинения, як знаний всім «Робінзон» і життя дяді Томи, опрацювання Куперового «Соколиного Ока» і його продолжений, о котрих переводи і у нас час би уже постаратися. Наша словесність, хоть як убога, подає в тім взгляді також досить багатий матеріал. Повісті Основ’яненка і Устияновича, Шевченкові «Гамалія», «Наймичка» і «Максимова криниця» і иниї того рода твори могуть стати корисною і здоровою лектурою початковою.
Но при читанні треба також бути осторожним, особливо в виборі кусників. Мати, котра в тім взгляд і завсігди буде уміти зуважити свойства дитини і дати їй щось відповідного до рук, повинна перед тим завсігди сама перечитати тую книжку, заким дасть дитині. Найліпше зробить, если буде читати враз з дитиною або скаже їй читати собі на голос. Тогди може найліпше наблюдати дитя і заразом руководит його первими понятіями, об’ясняючи трудні місця.
Єсли случайно попадуться місця зависокі, або неотвітні для понятія дитини, або навіть опасні для чувства морального, то нехай мати не оказує ні помішання, ні страху, ні нич такого, через що би дитині оказала, що на то місце кладе якусь більшу вагу. Через то побудиться тільки цікавість дитини і охота до тайного роздумовання і слідження. Всі такії місця, котрі мати хоче укрити перед увагою дитини, нехай поминає мовчанням, нехай оказує по собі, що держить їх за нич не значучі і маловажні.
Іменно повинна мати на то смотрити, щоби не попадали в руки дитині сочинения, де любов к лицю другого пола єсть причиною ділання або де страсть перемагає обов’язаності.
Кромі того, в фізичнім взгляді нехай не дозволяє читати в сумерку, при разячім світлі, в скуленій або недбалій позі. То дуже часто буває причиною болю очей і многих инних каліцтв та слабостей.
Примітки
…знаний всім Робінзон… – Йдеться про книгу англійського письменника Даніеля Дефо (1660 – 1731) «Пригоди Робінзона Крузо».
…життя дяді Томи… – Йдеться про роман американської письменниці Гаррієт Бічер-Стоу (1811 – 1896) «Хатина дядька Тома».
…опрацювання Куперового «Соколиного Ока» і його продолжений… – Ідеться про пенталогію «Шкіряна Панчоха» американського письменника Джеймса-Фенімора Купера (1789 – 1851), до якої входять романи «Піонери, або Біля витоків Сасквеганни» (1823), «Останній з могікан» (1826), «Прерія» (1827), «Слідогляд, або Суходільне море» (1840), «Звіробій, або Перша стежка війни» (1841).
…Повісті Основ’яненка і Устияновича… – Йдеться про твори Григорія Квітки-Основ’яненка (1778 – 1843) «», «», «», «» та інші й Миколи Устияновича «Месть верховинця», «Страсний четвер», «Старий Єфрем».
«Максимова криниця» – поема Т. Шевченка «». Її центральний персонаж – солдат Максим.
Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 53, с. 569 – 572.