21. Торгівля

Переклад Івана Франка

А як пустая душа твоя ще й торгівлі забажає,

І як не рад ти в довги влізти й голоду хочеш уникнуть,

Ну, то покажу тобі міри високошумного моря,

Хоч я й не знавець плавби, кораблів, ані діла морського,

Я-бо ніколи не плив кораблями по водах широких,

Окрім лиш раз до Евбеї з Ауліди, з якої ахейці,

Зиму пробувши колись і зібравши багато народів,

З всеї святої Геллади плили задля жінки одної до Трої.

От туди й я раз поплив на пир до мудреця Амфідама,

А відтіля до Халкіди. Багатії там надгороди

Оголосили сини його великодушні. І там я

В співі побіду відніс і одержав триніжок із вухом,

Що потім музам у дар я поклав отут на Геліконі,

Де вони вперве мене даром співу дзвінкого натхнули.

Стільки лише знаю я про ті туго набивані судна;

Та про те я сповіщу тобі волю владики Зевеса,

Бо я навчився від муз про всі діла людськії співати.

П’ятдесят день після того, як сонце звернуло на небі,

Аж доки літо скінчиться, пора для людей втоми й поту,

Час для них на мореплавство; тоді ні судно серед моря

Не розіб’ється, ані чоловік не утопиться в морі,

Хіба щоби самохіть Посейдон-землетрясець завзявся

Або Зевес, над безсмертними всіми володар, його погубить;

Бо від тих двох і залежить кінець чоловіку і доброму й злому.

Літом повітря ясне, море тихе та без небезпеки;

Тож супокійно повір ти вітрам свій проворний кораблик,

В море стягни його й в нім уклади всі пакунки доладно,

Та поспішай якнайшвидше з плавби повернути додому,

І не чекай на осіннє вино, ані теж на осіннії сльоти,

Ані на зиму близьку та на сівера бурі страшливі,

Що розворушують море до спілки з дощами Зевеса,

Що сильно ллють восени й роблять море зовсім небезпечним.

Інша ще може плавба бути людям не раз у пригоді;

Скоро лиш зм’якне земля, і ворона сліди по ній зробить,

А на фіговому дереві перші листки заклюються,

Можна пускаться на море; се буде плавба весняная.

Не похваляю її, бо вона мені, бач, не до смаку.

Мусить спішить чоловік і не раз.постигає го лихо;

Що ж, роблять люди не раз і таке у нерозумі своїм,

Жадоба зиску жене нещасливих на всі небезпеки.

Страшно вмирати в валах водяних! Тож обдумай докладно

В дусі своїм усе те, що я тут тобі повеліваю!

Не клади всього добра свойого в корабель свій просторий,

А лишай найбільшу часть; меншу легше ти можеш утратить.

Страшно в навалі валів водяних потерпіти великую шкоду;

Страшно, коли ти на віз накладеш тягарів надто много,

Так, що зламається вісь і добро твоє сиплеться внівець.

Міру у всьому держи і пильнуй відповідного часу!

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 376 – 377.