9. Початок битви

Юлій Цезар

Переклад Івана Франка

Два дні пізніш Аріовіст прислав

До Цезаря послів з заявою:

«Хочу про те, що почали розмову

З тобою й не скінчили, вести річ.

Або ти визначи повторний день

Для розговору, або, як не хочеш,

Пришли когось зі своїх як посла».

Подумав Цезар, що нема причини

Ще розмовлять, а то тим більше, що

Позавчора германи не могли

Вдержатися, щоб стріл не кидати

На наших. Слати зі своїх посла –

Се видалось йому теж небезпечним,

Мов кинуть чоловіка поміж звірів.

Найвигіднішим видалось йому

Гая Валерія Процілла вислать,

Кая Валерія, Кабурового сина,

Вельми хороброго й освіченого

Ще молодого чоловіка, що

Його отець був обдарований

Від Гая Валерія Флакка горожанством

Не тільки задля вірності його,

А й через те, що знав галлійську мову,

Якої теж вживав Аріовіст,

Привчившися її за довгий час.

«Не матимуть германи, – думав Цезар, –

Причини проти сього юнака

Чим-будь та прогрішаться». Другого

З ним вислав також Марка Меттія,

Що перед тим гостив в Аріовіста.

Їм поручив, аби послухали,

Що говоритиме Аріовіст,

І донесли йому.

Коли Аріовіст

Побачив їх у таборі, гукнув:

«А ви чого тут? Чи на шпіонажу?»

Коли ті силкувались відповісти,

Велів він закувать їх у кайдани.

Того самого дня піднявши табір,

Розтаборився на шість тисяч кроків

Від Цезаревого постою під горою,

На другий день перепровадив військо

Своє поперед табір Цезарів,

Мов для паради, й на дві тисячі

Кроків подальше знов розтаборився

В тій цілі, щоб і провіанти й пашу,

Які секвани й едуї везтимуть

Для Цезаря, отут і переймати.

Від того дня п’ять раз підряд виводив

Перед свій табір своє військо Цезар

У бойовім порядку, щоб Аріовіст,

Коли захоче битви, мав спромогу

На нього вдарить. Та Аріовіст

Усі ті дні держав у таборі

Свої полки. Лиш кіннотою герці

Піддержував.

Се був такий рід битви,

Яким германи бавились щоденно,

Шість тисяч кінних і шість тисяч піших

Щонайбистріших і щонайсильніших,

Яких по одному з компанії для вправи

Вибирано й вони поміж собою

Гру грали в битву. Нападали піших

Кінні; ті, як бувала гарячіша

Потреба, враз збігалися; коли хто

Одержав рану, того обступали,

Коли було потрібно йти далеко

Або спішити скоро, бігли швидко,

А почіпавшися за гриви коням,

Вповні дорівнювали їх бігові.

Коли побачив Цезар, що він військо

Своє держить у таборі й бажає

Йому відрізать довіз провіанту,

Поза тим місцем, де германський табір

Стояв, від них яких на шістсот кроків

Вибрав для табору пригідне місце

І з трьома відділами свого війська

Пішов туди. Перший і другий відділ

Розставив уоружені довкола,

А третьому велів укріплення робити.

Сей таборець, як сказано, відстояв

Від ворога яких на шістсот кроків.

Туди післав Аріовіст без мала

Сімнадцять тисяч вояків і всю

Кінноту, щоб перелякати наших,

Не допустить їм табір укріпити.

Та незважаючи на теє, Цезар,

Як уперед покладено було,

Велів двом ротам ворогів гонити,

А третій коло табору робити.

Скінчивши табору укріплення,

Лишив у ньому там два легіони

Та часть помічників, чотири ж інші

Назад у більший табір запровадив.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 6, с. 345 – 347.