«Жолудь збирати в ліс побігли діти…»

Іван Франко

Жолудь збирати в ліс побігли діти;

Тут близ окопу дуб розлогий ріс,

Від плоду гнулись черірчаті віти,

І вітер з них ті плоди градом тріс.

Збирають діти, мов збирали б цвіти, –

Лунає співом, ляском, криком ліс, –

Вони ж не знають, що й ступить посміти

У ліс не вольно! – отакий приніс

Міністер заказ. – Бач, ось наближавсь

Пан стражник. «Стій! Лови! Держи!» – кричить.

Злякались діти, хто куди ховаєсь…

Той за стрільбу, намірив – вже гурчить

По лісі вистріл – і дитя купаєсь

У крові й жолудь нею червонить.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 133.

Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 79, з кінця зошита), який перекреслений Франком, як і ряд інших віршів, в процесі готування збірки до друку. Поряд поет написав уривок іншого варіанта цього вірша:

В ліс поблизький на жолудь

Веселенькі діти йдуть:

Недалеко царський ліс,

Тут дуб за окопом ріс,

А здоровий ввиш і вшир,

А рясний то, мов панцир,

Вітер віє, повіває,

Що гильками похитає,

То жолуді ті, мов град,

Густо з конарів летять…

Умовно датується 1882 р.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 341.