«Ні, не любив на світі я нікого…»

Іван Франко

Ні, не любив на світі я нікого,

Ось до чого додумавсь ум болющий,

І серце, мов слимак у шкаралющі,

Не корчилось від дотику живого.

Я навіть не любив себе самого, –

Занадто ясно погляд невсипущий

Глядів в той темний кут душі най […],

Де глупоти і підлоти так много.

Лиш привиди, а не живі істоти

В житті любив я і за ними йшов.

Слова без змісту, руки без роботи.

І от вони живу зіссали кров

Із серця мого і обдерту, в сльоти

І студінь вигнали мою любов.

6/9

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Вітчизна», 1946, № 5, с. 178.

Франко в тому ж 1889 р. написав ще один сонет під заголовком «Ні, не любив на світі я нікого», але іншого змісту і вмістив його у збірці «З вершин і низин» (1893, с. 158).

Подається за автографом (ф. 3, № 234, с. 2), написаним олівцем на дуже потертому папері.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 409.