5. «Щезла з Хребта-гори вже…»

Іван Франко

Щезла з Хребта-гори вже сніговая блискучая кучма,

І святий Юрій убив злого дракона – мороз.

Радісно бузьки до дня клекотять на стодолі; під стріхи

З глиною в дзьобах дрібних шмигають скрізь ластівки.

На пасовиську рябиться худоба, і бігають діти

Ті, що їх чудом якимсь ще не замів дифтерит.

Звільна, немов мурашки, розриваючи землю розбухлу,

Ледве волочачи плуг, лізуть конята худі.

Також і я, давши дань свою демону злої хороби,

Вперве на світ виходжу, ледве ногами плету.

Крутиться ще голова, і трясуться коліна і руки,

Наче крізь сито лише бачу довкола я все.

Але зцілющим бальзамом у груди пречисте повітря

Ллється, й тепло весняне так і підносить мене.

І у зболілому серці – зболілому видом отсеї

Нужди, і горя, і сліз, що зветься руським селом, –

Теплі, гуманні чуття постають, і вітаєш, як брата,

Все, що живе на землі, любиш, голубиш усе…

Навіть на тих, що…

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 345.