3. «Вранці-рано по селі…»

Іван Франко

Вранці-рано по селі

То не пчоли, не чмелі

Глухо зажурчали,

Не шумів розбитий спуст,

А йшло слово з уст до уст:

«Вкрали! Вкрали! Вкрали!»

Що? Хто? Відки? Вість така:

Вкрали гроші в Пазюка!

Як вернув із шинку,

П’яний у стодолі спав,

Злодій черес з нього зняв

І потяг шматинку.

Хто був злодій? Відки знать?

Сам Пазюк не зна сказать,

Хоч щось твердо дума.

Далі скрикнув: «От на глум!

Вів мене в стодолу кум!

Се ніхто, крім кума!»

Кум почув се, весь дрижить,

Мов опечений біжить:

«Змилуйтеся, діду!

Я вас до хреста довів

Та й пішов вісьта домів!

Присягати піду!»

«Не бреши! Де гроші дів?

Ти мене вигоном вів –

Тямлю весь інтерес:

У стодолі дрюк відпер,

Сіна з зруба на тік зверг, –

Зняв із мене черес!»

«Тут мене гадюка їдж,

Як я з вами був сю ніч

На гумні, в стодолі!» –

«Не бреши! – кричить Пазюк. –

Гроші тут мені до рук,

Бо діждеш недолі!»

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 120 – 135.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 246 – 247.