2. «Заким умре ще в серці творча сил…»

Іван Франко

Заким умре ще в серці творча сила

і дар пісень заглухне в тишині,

немов пахуча та фіалка мила,

що в’яне у пустому бур’яні, –

я раз іще б хотів простерти крила,

і побуять свобідно в вишині,

і оживить ті спомини, що скрила

ворожа доля у душі на дні.

Вони живі донині в тій могилі,

я чую їх, як рвуться, як печуть…

Спинити їх, здушить їх я не в силі.

Та чи знайду я сили, щоб відчуть,

щоб пережити знов ті любі хвилі

і виплакать піснями їх ось тут?..

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 19 – 20.