2. «Поете, тям, на шляху життьовому…»

Іван Франко

Поете, тям, на шляху життьовому

Тобі перлини-щастя не знайти,

Ні захисту від бурі, злив і грому.

Поете, тям, зазнати маєш ти

Всіх мук буття, всіх болів і унижень,

Заким дійдеш до світлої мети.

Поете, тям: лиш в сфері мрій, привиджень,

Ілюзій і оман твій рай цвіте,

А геній твій – то міць сугестій, зближень.

Пророцький дар у тебе лиш на те,

Щоб іншим край обіцяний вказав ти,

А сам не входив у житло святе.

І серце чулеє на те лиш взяв ти,

Щоб кождому в день скорбі пільгу ніс,

І в горі слово теплеє сказав ти.

Та з власним горем крийся в темний ліс!

Ніхто до тебе не простягне руку

І не отре твоїх кривавих сліз.

Та не міркуй, що родивсь ти на муку,

Бо й розкошів найвищих маєш часть,

У творчій силі щастя запоруку.

Усе, чого в тобі сей світ не дасть,

Знайдеш в душі своїй ясніше, краще:

Найвищу правду і найбільшу власть.

Ото й минай все темне, непутяще,

Весь злудний блиск, тріумфи хвильові,

Все підле, самолюбне і пропаще.

І бережи на своїй голові

Вінок незв’ялий чистоти, і ласки,

І простоти, мов квіти польові.

У маскарад життя іди без маски,

На торжище цинізмів і наруг

Виходь з ліхтарнею з старої казки:

В ній щезне тіло, появиться дух,

Прозора стане явищ темна маса.

І будь ти людям не суддя, а друг,

І дзеркало, й обнова. Guarda e passa.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1904, кн. 3, с. 195 – 197.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 164 – 165.