Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Цехмістер Купер’ян

Іван Франко

Облягали ляхи місто

Десь в часі Руїни,

Штурмували брами й мури,

Підкладали міни.

Боронилося козацтво,

Й міщани не спали,

День і ніч гриміли з мурів

Пушки й самопали.

Але Купер’ян-цехмістер

Був за всіх завзятий,

Цеховому товариству

Нишком став казати:

«Годі, братця, нам на мурах,

Як сичі, сидіти,

Покажім, що й ми, міщанство,

Не страшкові діти!

Вдармо ніччю на їх табір

З крутого байраку!

Згиньмо або тих ляшеньків

Зотрім на табаку!»

Як згадали, так зробили,

Щастила їм доля,

І розбили вражу силу,

Як пух, серед поля.

Радість! Слава! Крик і гомін!

Збігаються в місті

Шевці, кравці, всякі справці –

Не сто і не двісті.

І вітають Купер’яна

З його вояками,

Як героя, всю дорогу

Всипали квітками.

А на площі чорна рада:

Взяли всі гадати,

Яку б тому Купер’яну

Нагороду дати?

Одні кажуть: «Чим він досі

Був у нас? Цехмістром!

Тепер його за заслугу

Виберім бурмістром!»

Другі кажуть: «Що, бурмістром?

Ми на се не згожі!

Най він буде комендантом

В огневій сторожі».

Треті кажуть: «Ні, панове,

Іншу раду маймо,

Купер’яну від нумеру

По дукату даймо!»

«Ні, ні, ні! – реве громада

Одностайним хором. –

За геройство гроші брати?

Ну, се був би сором!»

Знов незгода, знов гармидер,

Сяк і так міркують;

Що хто скаже, кличуть: «Славно!»

А інші кепкують.

Аж ось вискочив на лаву

Пузатий бурмістер

Та й закликав: «Най жиє нам

Купер’ян-цехмістер!

Дав нам бог такого мужа

Ворогів розбити,

Та не дав нам знать, яку б то

Честь йому зробити.

Гроші дати – сором брати,

Та й ми ж бідні люди;

На уряд його поставить –

Іншим заздро буде.

Поки він живий між нами,

То все нам завада –

То ж, панове цехмістрове,

Ось моя вам рада:

Зараз тут його убиймо,

На паль посадімо,

По смерті ж його оплачмо

І святим зробімо.

І насиплемо над тілом

Могилу високу,

Будем поминки справляти

Два рази до року».

«Славно! Славно! От так рада!»

Всі враз загукали,

А цехмістра Купер’яна

Навіть не питали.


Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Semper tiro», с. 57 – 60.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 136 – 138.