Трагедія артистки
Іван Франко
То був чудовий місяць май,
Цвіли вже бзи й троянди…
З старої вілли на весь гай
Плив голос панни Ванди.
Співа до цитри, аж зовсім
Захрипла з віщих трудів:
Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!
«Бодай ся когут знудив!»
Ось жнива. Скочно граючи,
Женців провадить банда,
А в віллі, не вгаваючи,
Співає панна Ванда;
Чи день, чи ніч, чи дощ, чи грім,
Чи крик сорокопудів…
Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!
«Бодай ся когут знудив!»
Вже осінь. Яблука стрясли,
Капусту в пень рубаєм,
А панна Ванда, знай, співа
У віллі там під гаєм.
Чи в коршмі крик, чи в церкві дзвін,
Луна з усіх усюдів:
Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!
«Бодай ся когут знудив!»
Потис мороз, вітри ревуть,
І сніг поля вкриває,
В безлюдній віллі все ще чуть:
Бреньчить щось і співає.
Блукає голос серед стін,
Захриплий з віщих трудів:
Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!
«Бодай ся когут знудив!»
П’ять день хуртовина ревла.
На шостий день ослабла;
Всю віллу снігом замела,
І Ванда закоцябла.
Та дух її на місці тім
Щоночі ще марудив:
Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!
«Бодай ся когут знудив!»
Минуло много-много літ!
Де гай був, нині зілля;
Заріс кропивою весь слід,
Де та стояла вілла.
Та в глупу північ в місці тім
Чуть бренькіт страхопудів:
Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім!
«Бодай ся когут знудив!»
Чого ж та бідна душенька
На місці тім заклята?
Чого покутує, немов
Убила маму й тата?
І чом ту саму пісню всім
Небіжечка співає:
Цідрім-цім-цім! Цідрім-цім-цім?
Бо іншої не знає.
Примітки
Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 7, с. 3 – 4, під заголовком «На старі теми» з епіграфом «Соловѣи веселыми песними свѣт повѣдают»; та датою «д. 20/V. 1902». Зберігся чорновий автограф вірша (ф. 3, № 204, с. 10 – 11).
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 146 – 147.