Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Вірші / З вершин і низин

З вершин і низин

Іван Франко

Переднє слово до другого видання

Україна

De profundis. Гімн

Картка любові

Веснянки

Знайомим і незнайомим

Осінні думи

Оси

Скорбні пісні

Вольні сонети

Нічні думи

Тюремні сонети

Думи пролетарія

Галицькі образки

Excelsior!

Жидівські мелодії

Профілі і маски


Примітки

Збірка «З вершин і низин» – це не звичайний збірник поезій, це поетичний архів, нагромаджений за 20 років творчості Франка-поета. Уже сам обсяг друкованого видання 1893 року – майже 500 сторінок – показує, що тут під одним дахом об’єднано матеріали, котрих могло б вистачити на 4 чи 5 «звичайних» поетичних книжок. Через свій обсяг, а також специфіку складу вона не передруковувалась в цілості. Початок «розграбуванню» цієї збірки поклав сам Франко, перевидавши цикл «Зів’яле листя» як «Перший жмуток» одноіменної збірки, виданої в 1896 році. Він також видавав окремо поему «Панські жарти».

Обкладинка збірки поезій І. Франка «З вершин і низин» (1887 р.) Обкладинка другого видання збірки поезій І. Франка «З вершин і низин» (1893 р.)
«З вершин і низин» (1887 р.) «З вершин і низин» (1893 р.)

В нашому е-виданні було вирішено продовжити традицію цього «розграбування». В розділ «Поеми» перенесено більшість поем, які входили до збірки, а саме: «Ботокуди» та «Вандрівка русина з Бідою» (входили до циклу «Оси»); «Марійка» та «Нове життя» (входили до циклу «Галицькі образки»); весь цикл «Легенди» у складі поем «Смерть Каїна», «П’яниця», «Цар і аскет».

«З вершин і низин» – друга збірка творів І. Франка (перша – «Балади і розкази», 1876). Вона мала два видання. Перше, присвячене дружині поета Ользі Хоружинській, вийшло 1887 р. під назвою: «З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Накладом автора», Львів, 1887, 252 с. «Головною частиною тої книжечки, – зазначав автор у «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 року» (Львів, 1910, с. 369), – була поема «Панські жарти». Крім цієї поеми, до збірки ввійшло ще 46 поезій – «Гімн», «Веснянки», «Беркут», «Ідеалісти», «Каменярі», цикл «Думи пролетарія» (3 вірші), 12 сонетів, «Жидівські мелодії» («Самбатіон» та «Пір’я»), тобто тільки незначна частина творів, написаних протягом десяти років (1877 – 1887).

Наступне видання («З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Друге, доповнене видання. Накладом Ольги Франко», Львів, 1893, 468 с.) значно ширше від першого. Крім творів, уміщених у першому виданні збірки, сюди ввійшли поезії, що друкувалися у журналах «Світ» та «Зоря» (під псевдонімом Мирон***), в студентському журналі «Друг», ранні неопубліковані та пізніші твори, написані в період 1887–1893 рр., після появи першого видання. Матеріал розподілено за тематичними циклами. Сканований текст цього видання, який становить значний інтерес, .

Задум видати поетичні твори окремою збіркою виник у письменника на початку 1880-х років. У листі до М. Павлика від 12 листопада 1882 р. І. Франко обурюється, що його найкращі вірші, в яких він хотів «показати нашим людям першу пробу реальної, на живих фактах опертої і реальним способом обробленої поезії», редактор журналу «Світ» не пускає в друк, тому доцільно подумати про окреме видання «Книжки поезій».

Н. Кобринська, дізнавшись про намір І. Франка видати свої твори окремою книжкою, в листі від 8 березня 1887 р. писала:

«Но помимо загального задоволення се посліднє дало мені много до мислення, що аж змучилася моя бідна, неміцна голова! Ви знаєте, як мені на тім залежить, щоби літературний напрямок, котрого ви у нас репрезентантом, запанував і що в тім замикається цілий мій патріотизм та що кожду таку способність рада би я підвести і підпомогти» [Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник сьомий. Вид-во Львівського університету, 1960, с. 237].

Відомо кілька начерків планів першого і другого видання збірки (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 3, № 194, 214). Деякі з них (№ 214) опубліковані у виданні: «Літературна спадщина. Т. І. Іван Франко», вип. 1, К., Вид-во АН УРСР, 1956, с. 59–65.

У записній книжці за 1884–1885 рр. (ф. 3, № 194, с 153) міститься первісний начерк плану; тут перераховано окремі цикли і кількість віршів, що входять до них (наприклад, «Галицькі образки» – 20, «Веснянки» – 15, «Хвилі» – 10 тощо), та історичні твори «Лук’ян Кобилиця», «Перша місія».

В іншому зшитку (ф. 3, № 214) є кілька варіантів плану, зокрема два – на сторінці 125. Спочатку до збірки мало ввійти 30 оригінальних поезій та 9 перекладів, пізніше до названих у плані циклів поезій збоку дописано заголовки віршів, які входять у даний цикл, і додано ще 20 оригінальних поезій. Перший варіант плану датується (на підставі часу написання віршів, аналізу почерку тощо) орієнтовно 1880 р. Збірка мала відкриватись поезією «Наймит», включати в себе у хронологічному порядку оригінальні поезії (79) та переклади творів Некрасова «Княгиня Трубецька», західноєвропейських поетів Гейне, Гете, Ленау, Томаса Гуда (всього 9). З циклів у цьому плані зазначені лише «Скорбні думи», «Оси» і «Веснянки».

Пізніший варіант плану (ф. 3, № 214, с. 50 зв.) датується 1882 р. (на підставі листа І. Франка до М. Павлика від 12 листопада 1882 р., в якому йдеться про підготовку збірки). За цим планом збірка мала відкриватись поезією «Гімн» («Вічний революціонер») і включати в себе, крім оригінальних поезій (близько 100), ще й поему «Історія лівої руки». Про цю поему збереглися лише згадки у листах поета до М. Павлика, писаних у листопаді 1880 р. і 12 листопада 1882 р. В останньому листі зазначається, що поема має антирелігійний характер, в ній показано попівське життя з усією його «супокійною гнилизною».

«В цілості поеми тої не зможе напечатати «Світ», а видана книжкою, вона, може, деяк пройшла би, хоч би прийшлося й вистояти за ню процес».

В останньому варіанті плану вже виділені цикли «Галицькі образки», «Жидівські мелодії», «Скорбні думи», «Осінні думи», «Картка любові», «Знайомим і незнайомим», а також цикл «Хвилі», вірші якого були надруковані згодом порізно. Потім І. Франко значно розширив план, додавши низку нових поезій, поему «Панські жарти», і, відмовившись від хронологічного порядку розташування творів, перегрупував поезії за новими циклами.

Збереглося кілька рукописних варіантів збірки «З вершин і низин» (ф. 3, № 226, 227, 228, 231). Це окремі уривки збірки. Рукопис № 226 – чистовий автограф на рожевому папері з окремими поправками. Він являє уривок підготовленої до друку 1884 р. збірки поезій за 1880–1883 рр., що ввійшли пізніше у збірку «З вершин і низин», але в іншому порядку і з іншим датуванням. Два вірші не включені до збірки («Нема, нема вже владаря грізного…», датовано 31 грудня 1882 р., і сонет «Наука»). Рукопис № 227 – частина збірки, підготовленої для першого видання 1887 р. Рукопис № 228 – частина поезій, підготовлених до другого видання 1893 р. Тут – окремі вірші із циклів «Знайомим і незнайомим», «Україна», «Картка любові», «Зів’яле листя» та «Вандрівка русина з Бідою». І, нарешті, рукопис № 231 – частина збірки, підготовленої до друку 1880 р. Збереглося також кілька автографів окремих циклів.

У листі до М. Драгоманова від 21 квітня 1893 р. І. Франко повідомляв: «Найшовся чоловік, котрий згодився дати наклад на збірку моїх віршів, і мені приходиться на гвалт збирати та перероблювати мої поетичні складання». Про збірку «З вершин і низин» згадує поет і в листах до видатного українського вченого А. Кримського (1871–1942) від 20 вересня, 7 жовтня і 24 грудня 1893 р.

Друге видання збірки «З вершин і низин» було певним підсумком поетичної творчості Франка за двадцять років (найраніші поезії «Народна пісня» і «Котляревський» датовані 1873 р.). Однак сюди ввійшли не всі написані на той час твори. Частину з них поет не включив до збірки через художню незрілість, невикінченість їх, більшість же – з цензурних міркувань («Шевченко і поклонники», «Товаришам із тюрми», ряд віршів із циклу «Галицькі образки», поеми «Рубач», «Ex nihilo» та ін.). Твори І. Франка систематично заборонялися царською цензурою (див. відповідні документи у збірнику «Іван Франко. Документи і матеріали. 1856–1965», К., «Наукова думка», 1966).

Ранні поезії І. Франко переробляв, редагував та правив мову, наближаючи її до загальнолітературної української мови (так, він виправляє «вни минуть» на «бо минуть», «дай мні тепла» – на «дай теплоти», «жизни путь» – на «путь життя», «ту» – на «тут», «єї» на «її» тощо).

Збірка «З вершин і низин» як епохальне, найвизначніше після «Кобзаря» Т. Шевченка явище у розвитку української поезії, мала великий громадський резонанс. Передові кола суспільства на Україні високо оцінили її. М. Коцюбинський у рефераті «Іван Франко» писав, що на творах поета, на його ідеях виховалось ціле покоління; що разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра у світлу будучність для нашої землі. «Могутнім акордом лунає та свята віра у Франковому вірші «Каменярі» [Твори в шести томах. Т. 4. К., Вид-во АН УРСР, 1962, с. 58].

А. Кримський у статті про І. Франка в енциклопедичному словнику Брокгауза і Єфрона зазначав, що «Сборник стихов «З вершин і низин»… многими переписывался и заучивался напамять» [Энциклопедический словарь. Издатели: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, полутом 71, 1902, с. 474].

У царській Росії обидва видання збірки «З вершин і низин» були заборонені цензурою. 12 листопада (31 жовтня) 1888 р. київський окремий цензор іноземної цензури (Дроздов) доповідав Петербурзькому комітетові іноземної цензури, що автор зображує становище українців в «найпохмурішому світлі, як таких, що перебувають у неволі, в тюрмі, в кайданах і гинуть з голоду», закликає їх «сіяти думи вольні», підійматися на боротьбу з гнобителями, здобувати волю. На думку цензора, І. Франко «виступає палким захисником осіб, які прагнуть шляхом насильницького перевороту змінити існуючий лад» [«Іван Франко. Документи і матеріали. 1856–1965», с. 120–121].

У 1910 р. цензурувалося друге видання збірки. Цензор насамперед звернув увагу на вірші політичного змісту («Вічний революционер», «Думи пролетарія», «Моя любов» та ін.) і пропонував заборонити всю збірку, «зважаючи на численність місць, що підлягають вилученню з книжки» [«Іван Франко. Документи і матеріали», с. 275–276].

Тексти збірки друкуються за другим виданням 1893 р. Лише окремі твори («Гімн», «Думка в тюрмі», «Каменярі», «Цар і аскет») подаються за пізнішими публікаціями, що становлять собою досконаліший текст.

Усі вірші звірено з автографами (якщо вони збереглися) і з першодруками. Уточнено дати написання творів (адже поет часто ставив їх з пам’яті і тому вони не завжди збігаються із справжніми). І. Франко в 1913 р. у одному з примірників другого видання збірки уточнює дату окремих творів. Цей примірник зберігається в особистій бібліотеці українського радянського літературознавця С. В. Щурата. Дати поставлено в кінці творів, тому в коментарях вони не повторюються. Про дати в автографах говориться лише при їх відмінності від зазначених у збірці.

Заголовки деяких віршів, які І. Франко подав у кінці книжки в змісті, перенесено із змісту до текстів (це стосується, передусім, «Тюремних сонетів»).

Оскільки більшість текстів передруковується з другого видання збірки «З вершин і низин» 1893 р., в коментарях зазначається, за чим вони подаються, лише в тих випадках, коли тексти передруковуються з іншого видання або з рукопису. Коли ж автограф того чи іншого твору не зберігся, то про це в коментарях спеціально не говориться. Так само не зазначається місце зберігання автографів (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, фонд 3), вказується лише інвентарний номер. Різночитання наводяться тільки найсуттєвіші.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 413-416.

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2017 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 107084

Модифіковано : 25.04.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.