15. «Не раз у сні являється мені…»

Іван Франко

Не раз у сні являється мені,

О люба, образ твій, такий чудовий,

Яким яснів в молодощів весні,

В найкращі хвилі свіжої любови.

Він надо мною хилиться, страшні

Полошить мари… З трепетом, без мови

Я в тії очі знов гляджу сумні, –

Що жар колись ятрили в моїй крови.

І на моє бурливе серце руку

Кладе той привид, зимну, як змія,

І в серці втишує всі думи й муку.

На привид тихо, не змигнувши, я

Гляджу. Він хилиться, без слів, без згуку

Моргає: «Цить! Засни! Я смерть твоя!»

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низи»», 1893, с. 101. Збереглися два автографи (ф. 3, № 192 і 281), які мають певні розходження порівняно з основним текстом.

Другий рядок першої строфи в обох автографах читається так:

О любко, образ твій, такий чудовий…

Четвертий рядок другої строфи в обох автографах читається так:

Що цілував колись в порі любові.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 131 – 132.