Опришок Семен Хотюк
Іван Франко
Праці пок[ійного] д-ра Ю. Целевича про опришківство на Покутті в XVIII віці кинули багато світла на внутрішню історію нашого краю під кінець польського володіння, розвіяли чимало фікцій, та зате вказали нам їх фактичну основу і дали можність сконтролювати те, що сам народ розповідає і співає про опришків. І ми побачили тут, так само як і в інших разах (напр., в піснях і оповіданнях про Палія), що пісня стоїть далеко ближче до фактичної основи, передає факт вірніше (хоч не завсігди документально вірно) і в правдивім освітленні, не підкрашуючи, не ідеалізуючи його, коли тимчасом оповідання швидко всисають в себе різні вандруючі легендові, а то й міфічні мотиви і вказують нам дану історичну особу в зовсім неісторичнім і невірнім світлі, розмірі і окруженні. Таке сталося на Вкраїні з Палієм, а у нас з Довбушем, а властиво з Олексою Добощуком, а почасти й з усім опришківством.
З того погляду досліди д-ра Целевича важні також для критики того досить обширного циклу народних пісень про опришків, що досі опубліковані. Пісні ті – найзамітніший зав’язок народного епосу червоноруського – варті б були спеціальної студії, тим більше, що в них заховалися нам дуже цінні сліди про деякі тепер уже забуті явища народного побуту, як ось про т[ак] зв[ані] «ровти» і т. і.
Та поки ще можна буде з надією на добру вдачу забратися до такої студії, вважаємо потрібним розширити пошукування матеріалів у два боки, а іменно: в давніх судових книгах, з котрих пок[ійний] Целевич черпав матеріал для своїх праць, шукати дальших слідів не тільки самого опришківства, але також всього того, що кидало би світло на тамточасний народний побут, і з уст людових записувати не звісні ще пісні і варіанти про опришків. Такий причинок подаю отсе й я, а іменно пісню народну про не звісного досі опришка Семена Хотюка, записану сільським парубком С. Чернецьким в Далешеві Городенського повіту під селянина Гната Вандюка (або Вандвика) в цвітні 1892 р. Подаю текст пісні після місцевого виговору.
Ой отамка, при долині, отава зилена;
Підмовляли Туманюки Хотюка Симена.
«Ой Симени, Сименочку, і ти добрий хлопец,
Ходи-но ти разом з нами, будем мати здобич.
Ой ходи ти, Сименику, ни поживеш смерти.
Бо нас є три Туманюки, ти будеш читвертий.
Бо нас є три Туманюки, всі три ми хороші,
Та й підемо до Мариї, забиремо гроші».
Ой прийшли ми до Мариї, взьили говорити,
Мария сі защіпила, ни хоче пустити.
«Ой Мариє, Мариїце, пусти нас до хати,
Бо що ти нам обітцьила, тото мусиш дати.
Ти нам усім обітцьила білі сороківці –
Нас є штири Туманюки; в всіх штирох топірці.
Як же стрілив Хотюк Симен а з нового гвера,
Мариїно рідне брате – головка склонена.
І як стрілив Хотюк Симен з нової рушниці,
Мариїно рідне брате аж попід галиці.
Чи знаєш ти, пани брати, Хотюка Симена,
Яка в него була люлька премудро зроблена!
Яка в него була люлька, яка була ноші,
За чересом тютюн скрутіль та й не боїмо сі.
За поясом тютюн скрутіль і чьисом шумівка,
Наоколо пістольита, набута дубівка!
А типерка, пани брати, сьидьмо си в горосі,
Посербаєм гусльиночки та й порадимо сі.
Посербаєм гусльиночки, покуримо люльки, –
Здало би сі небіщикам заграти гуцулки.
І не тої бай гуцулки, але подолівки –
Напиймо сі, чесний брате, доброї горівки.
Примітки
Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1893, № 11, с. 222.
Подається за першодруком.
Праці покійного д-ра Ю. Целевича про опришківство… – Ю. Целевич. Про Олексу Довбуша та його попередників і наступників. – «Діло», 1883, № 34 – 39; його ж. Ще дещо про Олексу Довбуша та його наступників. – «Діло», 1883, № 149 – 150; його ж. Дальші вісті про опришків. – «Діло», 1890, № 11; 15 – 18; його ж. Останні історичні вісті про опришків XVIII ст. – «Діло», 1891, № 238, 240 – 242, 245, 248 – 253.
Палій Семен Пилипович (справжнє прізвище Гурко; 40-і роки XVII ст. – 1710) – білоцерківський (фастівський) полковник, керівник визвольної боротьби проти польсько-шляхетських загарбників на Правобережній Україні в кінці XVII – на початку XVIII ст.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 46, ч. 2, с. 151 – 152.