Продовжуємо публікацію листів Івана Франка. Сьогодні – наступні 5 листів 1893 року.
Хотів би я поперекладати і з часом видати усі легенди сербські, а надто вибірку з пісень гайдуцьких, полишених набоці Старицьким; в деяких дуже інтересні новелістичні теми. (13.06.1893 р. До М. П. Драгоманова)
Продовжуємо публікувати повість «Перехресні стежки» (1900 р.). Сьогодні – наступні 3 розділи, включаючи «51. Два віча разом».
Нехай собі пани демагоги до остатньої хвилі потішаються надією; в остатній хвилі як грім упаде на них розчарування, і вони тим певніше потратять голови.
Продовжуємо публікацію листів Івана Франка. Сьогодні – наступні 5 листів 1893 року.
Чи маєте звістку про арешти українофілів у Росії (в Харкові, Києві і др.)? Я сьогодні получив такі звістки з двох боків. (28.05.1893 р. До М. П. Драгоманова)
Публікуємо переклад поеми «Геро й Леандер» (1915 р.).
Слухаю спів про Леандра плавбу та про факлю [фатальну], / Що ясним блиском своїм носила заповіти любовні / Враз же й весільні посли каждонічної туги Герони.
Продовжуємо публікувати повість «Перехресні стежки» (1900 р.). Сьогодні – наступні 3 розділи, включаючи «48. Підготовка до віча».
Ми, інтелігенти, повинні вказати народові законні форми, розв’язати йому язик і старатися пізнати його потреби, його кривди і болячки, його спосіб думання.
Продовжуємо публікацію листів Івана Франка. Сьогодні – наступні 5 листів 1893 року.
Я ще не скінчив своєї дисертації. Робота над нею посувається у мене доволі пиняво наперед, а я хотів би ще сього семестра упоратись з усним екзаменом. (12.05.1893 р. До М. П. Драгоманова)
Публікуємо переклад закінчення поеми Тіта Лукреція Кара «Про природу речей» – «Зараза в Афінах» (1915 р.).
Одно лиш найглибше в ум вбилось мені, / Одно лиш зрушило до дна всю суть мою, / Мов буря зрушує до дна кипуче море. / Се вісті про важке, загальнолюдське горе.
В розділі «Історія літератури» публікуємо замітку «Пісні Анатоля Свидницького» (1901 р.).
Без огляду на те, чи поетична вартість тих пісень велика, чи невелика, все-таки годиться, щоб вони були раз опубліковані як пам’ятки дуже інтересного часу (років 1861 – [18]63).
Продовжуємо публікувати повість «Перехресні стежки» (1900 р.). Сьогодні – наступні 3 розділи, включаючи «45. Стальський знущається з Регіни».
І якби хто нині увільнив мене від сеї-от окраси родинного огнища, – він кивнув головою в бік тих дверей, якими вийшла Регіна, – то я вважав би його найбільшим своїм добродієм.
Продовжуємо публікацію листів Івана Франка. Сьогодні – наступні 5 листів 1893 року.
Найшовся чоловічок, котрий згодився дати наклад на збірку моїх віршів, і мені приходиться на гвалт збирати та перероблювати мої поетичні складання. (21.04.1893 р. До М. П. Драгоманова)
Продовжуємо публікувати повість «Перехресні стежки» (1900 р.). Сьогодні – наступні 3 розділи, включаючи «42. Клопоти пана маршалка».
Небезпека задля своєї таємничості видавалась йому ще грізнішою, ніж була на ділі, і його кидало то в жар, то в холод при самій думці, що до його двора може заїхати секвестратор.
Продовжуємо публікацію листів Івана Франка. Сьогодні – наступні 5 листів 1893 року.
Теперішній спір між мною і Павликом, по-моєму, зовсім не принципіальний, бо в принципах, в антиклерикалізмі, ми оба вповні годимося, а більше суперечка о тактичну подробицю. (10.02.1893 р. До М. П. Драгоманова)
В розділі «Історія літератури» публікуємо статтю «Із історії «москвофільського» письменства в Галичині» (1899 р.).
Українські критики та історики літератури досі замало звертали уваги на сю частину нашого письменства, що добровільно викидає себе за межу української, а не попадає в обсяг російської літератури.
Продовжуємо публікацію листів Івана Франка. Сьогодні – перші 5 листів 1893 року.
Сьогодні у мене добрий день; можна сказати, чудо сталося. Комісія, зложена переважно з народовців, признала мені третю премію за драму з народного життя «Украдене щастя». (14.01.1893 р. До М. П. Драгоманова)
Публікуємо переклад драматичної сцени Геронда «У шевця» (1913 р.).
І щоб Гермес Кердону поміг / І та богиня щирая Намова, / То як не буде до вподоби вам / Моя робота, то я вже й не знаю, / Котрий горнець зварити може ліпше.
В розділі «Історія літератури» публікуємо статтю «Із поетичної спадщини Василя Мови (В. Лиманського)» (1899 р.).
Як Руданський, працював і Мова на ниві українського слова потай, публікував за життя дуже мало, не бажаючи, видно, друкуватись за границею, а не знаходячи собі ласки у російської цензури.
