Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Інші твори / 1912 р. / Проспект видавництва «Міжнародна бібліотека»

Проспект видавництва «Міжнародна бібліотека»

Іван Франко

Відсунений обставинами від живішого уділу в нашім публічнім житті, але не покидаючи літературної та наукової праці, невважаючи на надзвичайно прикрі та невідрадні обставини мойого особистого життя, я знайшовся в такім положенні, що не міг знайти місця для деяких своїх літературних та наукових праць там, де знаходив його давніше.

Переставши від року 1908 бути редактором «Л[ітературно]-н[аукового] вісника», я містив у ньому деякі свої твори та переклади ще в 1909 і в першій половині 1910 р., поки поведення редакції сього місячника зо мною не зробило мені участі в тім виданні зовсім не пожаданою.

Прочуваючи се, я ще в р. 1909 порозумівся усно з д. О. Пашуком щодо свойого уділу в розпочатій ним публікації «Універсальної бібліотеки». Не можу сказати, аби мої відносини до д. О. Пашука полягали на моїй солідарності з його планом та способом видавання. Навпаки, зараз щодо перших випусків сеї публікації я робив йому уваги переважно річевого змісту, приміром, указуючи на те, що переклад «Демона» Лермонтова, доконаний д. М. Капієм, не видержує навіть найлагіднішої критики і що його не варт було друкувати, тим більше, що наше письменство має вже того твору, доконаний М. П. Старицьким, про що д. Пашук, очевидно, не знав.

У своїх розмовах із ним я не раз висловляв свої уваги щодо самої програми видання, остерігаючи перед надто великими обіцянками та надто широкими програмами, зовсім не відповідними ані до скромних вимогів та потреб нашої публіки, ані до ще скромніших літературних та наукових сил, здібних виповнити хоч би найскромнішу програму.

Щодо самого фінансового поставлення та ведення справи я не вдавався в дискусії з д. Пашуком і тільки іноді звертав його увагу на те, що він занадто оптимістично задивляється на шанси свого підприємства, а натомість занадто легко і навіть легкодушно оцінює власні грошові засоби, редакторські обов’язки та літературні продукційні сили свої та своїх співробітників.

Супроти його підприємства я поставив себе досить автономно. Зразу я дав йому переклад Апулеєвої казки «Амор і Психе» для видання його власним накладом, за що він обіцяв мені гонорар не менший від того, який дістають у нас перекладачі в інших періодичних виданнях.

Аж по надрукуванні сеї книжечки я одержав від пок[ійного] д. Стадника на рахунок того гонорару 40 кор[он], та, не надіючися від д. Пашука дальшого гонорару, а бажаючи пустити в світ деякі свої праці, тим часом приготовані до друку, я умовився з редактором «Унів[ерсальної] бібл[іотеки]» видавати ті праці власним накладом остільки, оскільки він не зможе сам покрити коштів, і ділитися з ним надрукованими примірниками в пропорції вложених коштів. На таких умовах вийшла книжечка «Цар і аскет», якої часть накладу покрив д. Пашук, але не міг покрити коштів переплету, так що, бажаючи випустити книжечку в світ, я сам покрив увесь кошт переплету, а з часом також решту коштів друку.

З кінцем 1909 р. д. Пашук видав проспект на «Універсальну бібліотеку» на р. 1910, у якім обіцяв публіці не менше як 63 твори, з яких деякі – спорі томи або навіть двотомові. Сей проспект при повнім майже браку фондів і значнім дискредитованні видавництва попереднім його веденням можна вважати верхом редакторської легкомисності.

Не мавши ніякого впливу на укладання сього проспекту, якого д. Пашук не захотів дати мені друкованого примірника, я поклав собі, не відступаючи від фірми «Універ[сальної] бібл[іотеки]», друкувати в ній те, що буде в мене готове, власним накладом, розуміється в міру того, скільки мої фонди та мій кредит позволять на се без надто великого обтяження. Отак протягом рр. 1910 – 1912 я випустив під сею фірмою отсі книжечки:

Франко Іван, Цар і аскет. ц. 60 с.

Єлачіч Євген, Крайня Північ – вітчина людськості. ц. 30 с.

Менандер, Право дитини. ц. 20 с

Герцен Александер, Спомини з еміграції. ц. 20 с

Франко Іван, Три святі грішниці, старохристиянські легенди. ц. 30 с.

Франко Іван, Іван Вишенський. ц. 50 с.

Платон, Симпозіон. ц. 40 с.

Апулей, Амор і Психе. ц. 30 с.

Наслідком такого поставлення діла мої зносини з д. Пашуком, замість вияснитися, зробилися дуже неприємними. Опираючися на те, що мої праці виходять під його фірмою, він домагався від мене раз у раз довільного числа примірників моїх видань для розсилки своїм пренумерантам і рівночасно вибрав від мене готівкою не тільки ті 40 кор[он], які дав мені пок[ійний] Стадник як часть гонорару за Апулея, але надто ще дещо дрібніших квот, і в додатку загрозив мені судом, подаючи рівночасно проект за відповідною заплатою обняти на власність усе його видавництво разом із фірмою.

Не можучи і не хотячи зробити сього, я полишив д. Пашукові свободу удатися на судову дорогу, а вичитавши недавно в «Ділі» його оповістку, що з днем 20 мая розпочинає дальше видавання своєї бібліотеки, я постановив не вживати його фірми в дальших своїх публікаціях і розпочати своїм накладом нове видавництво, відповідне наразі моїм власним потребам і засобам, не виключаючи, одначе, й того, що з часом воно зможе розширити свої рамки і зробитися органом ширшого кружка наших письменників.

Остатні роки, мабуть, не припадково сплодили цілий ряд таких книжкових неперіодичних видавництв, що служать різним цілям і мають різні напрями та програми. Можливо, що одною з причин такого явища треба вважати брак центрального літературно-наукового органу, який заспокоював би потреби літературних робітників у більшій мірі, як се чинить тепер «Літ[ературно]-наук[овий] вісник», якого редакція осягнула вправді неможливу давніше точність виходу поодиноких книжок, але їх змістом та напрямом друкованих у них праць аж надто часто викликає неприємне почуття зачудування та розчарування.

Щодо себе можу сказати, що власне те, що я ступнево був змушений уступити з посади редактора «Літ[ературно]-наук[ового] вісника», а далі, в половині 1910 р., усунутися також від співробітництва в нім, змусило мене до не дуже принадних для мене зносин з д. Пашуком і змушує тепер іще раз піти власною дорогою.

Я вважав потрібним вияснити свої відносини до видавця «Універс[альної] бібл[іотеки]» тому, аби ширша публіка не попадала в непорозуміння і не мала претензій до мене за те, що робив і що далі робитиме д. Пашук. Заявляю при тім, що вищеназвані книжечки «Універс[альної] бібл[іотеки]» (ч. 9, 10, 11 – 12, 15, 16 і 17 – 18) фактично і формально (за усною згодою д. Пашука) – моя приватна власність, до якої ані він сам, ані його передплатники не мають ніякого права.

Всі ті книжечки видані моїм накладом без участі фондів ані заходів д. Пашука; вони віддані на склад книгарні Наук[ового] тов[ариства] ім. Шевченка у Львові (Ринок, ч. 10) і творять основний фонд нового видавництва «Міжнародної бібліотеки», яке розпочинаю виданням «Українських поезій» Афанасьєва (Чужбинського).

Призначуючи се нове видавництво в першій лінії публікації своїх власних творів або перекладів, які буде мені можливо приготовити до друку і яких не буду міг опублікувати в інших видавництвах, я, розуміється, не виступаю тут ні з якою програмою, не розписую передплати, не в’яжу себе ніякими реченцями в виході книжок, не почуваючи можности розширювати їх при помочі кольпортажі, на яку головно числив д. Пашук.

Перша книжечка, що появляється під сею новою фірмою, була призначена первісно для «Літературно-наукової бібліотеки», видаваної «Укр[аїнсько]-руською видавничою спілкою», але наслідком оречення референта книгарняного, що книжечки з віршами тепер не йдуть, дирекція «Спілки» відмовила моїй праці місця в своїм видавництві. З огляду на великий кошт друку, я вважаю можливим випустити її своїм накладом і, маючи певність, що книжечка містить у собі дещо зовсім нове і являється досить важним вкладом у скарбівню нашої поетичної літератури, надіюся, що вона знайде собі доступ до публіки і признання у всіх тямучих людей.

Писано дня 10 – 13 мая 1912


Примітки

Вперше надруковано у вид.: Афанасьєв (Чужбинський) Александер Степанович. Українські поезії / Видання й передмова Івана Франка. – Львів: Накладом видавця, 1912. – С. 129 – 133 (Міжнародна бібліотека. Ч. 1), за підп.: Іван Франко.

Подається за першодруком.

«Міжнародна бібліотека» – серія книжок, яку видавав І. Франко у Львові впродовж 1912 – 1914 рр. Усього вийшло 14 випусків.

Пашук (Пащук) Онуфрій – український перекладач.

«Універсальна бібліотека» – серійне книжкове видання, що здійснювалося в Чернівцях та Львові у 1895 – 1912 рр.

Капій Мирослав Дмитрович (1888 – 1949) – український письменник і перекладач.

…переклад того твору, доконаний М.П.Старицьким… – перекладати «Демона» почав Степан Руданський; М. Старицький переклав ті частини, яких бракувало у Руданського.

«Літературно-наукова бібліотека» – серія книжкових видань Українсько-руської видавничої спілки, що виходила впродовж 1901 – 1917 рр. за редакцією В. Гнатюка та участю І. Франка. Усього видрукувано 117 творів у 162 випусках.

Микола Легкий

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 886 – 890.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 77

Модифіковано : 26.12.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.