Як Христос хрестився

Із сербської народної поезії

Переклад Івана Франка

Вандрувала Пречистая Діва,

Вандрувала по широкім світі,

Свого сина на руках носила,

Свого сина, Ісуса малого.

Надибала Хрестителя Йвана,

Так до нього каже Божа Мати:

«Ходи з нами, мій куме Іване,

Ходи з нами на річку Йордана,

Охрести ми Христа, сина мого!»

Пішли разом горами, долами,

Аж доспіли до річки Йордана.

Хрестить Іван похресника свого,

Та від страху книга йому впала.

Питаєся Пречистая Діва:

«А що ж тобі, куме мій Іване?»

«Чи не бачиш, моя кумо люба?

Ісказився Йордан, зимна вода,

Хоче мене вода потопити.

Всяке древо на траву припало.

А поглянь лиш понад себе, кумо!

Розломалось небо начетверо!»

Відмовляє Пречистая Діва:

«Не лякайся, куме мій Іване!

Се не теє, що вода сказилась,

А се теє, що вода спинилась,

Бо від Христа хоче посвятиться.

Всяке древо Христу поклонилось.

А не є се – небо розломалось,

Се ангели небо розчинили,

Щоб побачить, як Христос хреститься,

А сам Господь глядить в східні двері».

Книгу в руку взяв святий Іван,

Охрестив він Христа кума свого;

Іван – Христа, а Христос – Івана.

Відтоді-то хрестини настали,

Все на хвалу великому Богу,

Щоб усе нам був він у підмогу!

Примітки

Твір з рукописної спадщини І. Франка, переклад, автограф зберігається в Інституті рукопису НБУВ, І, 4931-6, арк. 2.

Рукопис НБУВ, ІР, І, 4931-6 містить переклади із сербської та боснійсько-герцеговинської народної поезії (епіки), зроблені І. Франком у червні 1893 р., а саме: «Юнак застрілив вілу», «Жінка огняного змия», «Як Христос хрестився», «Пряха і цар», «Неволя Стояна Янковича», «Змий-королевич», «Як Юг Богдан свою жінку продав». Із перерахованих творів перший, другий, четвертий та п’ятий друкувалися (у 60-х роках XX ст.) у різних виданнях та увійшли до 50-томного Зібрання творів (т. 10). Інші три досі залишалися неопублікованими. При цьому переклад «Як Христос хрестився» розглядувано на предмет включення його у п’ятдесятитомник, проте він туди не потрапив.

Дослідник, що був відповідальним секретарем редколегії Зібрання, вказуючи на «сліди політичного і морального тиску», якому піддавався колектив упорядників 50-томного зібрання та роль у цьому колишнього (до 1978 р.) директора Інституту літератури, зазначає: «було знято переклад із сербської «Як Христос хрестився» тільки тому, що він мав релігійне забарвлення» (Погребенник Ф. Воскреслі вірші Івана Франка // Франко І. Встане славна мати Україна. – К., 1996. – С. 5).

«Як Христос хрестився» – переклад твору із зібрання Вука Караджича «Народне српске пjесме», кн. І, номер 203 (перше виданкя вийшло у Лейпцигу 1823 р.). В кінці тексту перекладу зазначення: «(З Чорногори)», що означає, що твір записаний збирачем фольклору у Чорногорії. Датування перекладу: 9 / VI [18]93. Твір являє собою народну апокрифічну легенду, пов’язану з історією хрещення Ісуса в ріці Йордан, описаною в усіх чотирьох євангелістів.

Публікується вперше, за вказаним автографом.

Караджич Вук Стефанович (1787 – 1864) – сербський філолог, історик, фольклорист, етнограф. Реформатор сербської літературної мови, визначний діяч на полі міжслов’янських культурних взаємин. На базі фольклорних матеріалів, зібраних у Сербії та інших краях, заселених південнослов’янськими народами, видав збірники «Мала простонароднь славено-србска пєснарица» (у 2 випусках, 1814 – 1815), «Народне српске пjесме» (у 4 книгах, 1823 – 1833), «Народне српске пословице» (1836, 1849), «Народне српске приповиjтке» (1853). Перекладацький та науковий інтерес до записів В. Караджича виявляли вже українські поети-романтики, Т. Шевченко, М. Старицький та ін.

Микола Бондар

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 727 – 728.