Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Переклади / 1894 р. / Едіп в Колоні

Едіп в Колоні

Софокл

Переклад Івана Франка

Драма

Особи

Едіп, колись цар фіванський

Антігона, Ісмена – його дочки

Полінейк – його син

Креон – шурин Едіпів

Тесей – цар афінський

Хор аттіцьких старців

Селянин із Колона

Посланець

Діється в Колоні, селі близькім Афін, при шляху, що веде в Фіви. В глибині сцени видно гай, присвячений богиням евменідам.

1 | 2 | 3

Ява перша

Едіп (сліпий) і Антігона (провадить його).

Едіп

Дитя сліпого старця, Антігоно,

В який се край, в чий город ми прийшли?

Хто днесь Едіпа в дім прийме, бурлаку,

Хто вбогий дар подасть йому? Не много

Благаю я, та получаю часто

Ще й менш того, та що ж – і тим довольний.

Довольним буть мене навчило горе,

І довгий вік, і гордість благородна.

Та глянь, дитя, коли б було де сісти

Край шляху чи при божій де діброві,

То сядьмо та спочиньмо, щоб дізнались,

Де се ми є? Чужі, ми раді слухать

Тутешніх, а що вчуємо – зробить.

Антігона

Едіпе, бідний тату, бачу мури,

Що криють місто, та до них далеко.

А осьде, ясно бачу, гай святий,

Олив, вина та лаврів повен, в ньому

Дзвенить крилатих соловіїв спів.

Ось тут присядь на сей негладкий камінь,

Бо довгий шлях, як на старця, пройшов ти.

Едіп

Так посади ж і бережи сліпого!

Антігона

Вже довгий час сього навчив мене.

Едіп

Скажи ж мені тепер, де ми засіли?

Антігона

Се там Афіни, а що тут – не знаю.

Едіп

Се всякий мовив, хто стрічався з нами.

Антігона

Чи маю йти питать, що се за місце?

Едіп

Так, доню, і чи живуть у ньому люди

Антігона

Авжеж живуть! Не треба, бачу, йти,

Бо ось близ нас вже виджу чоловіка.

Едіп

Чи йде сюди? Зближається до нас?

Антігона

Вже ось він є. Що маєш ти сказать

Йому, те й говори, він тут стоїть.

Ява друга

Ті самі, селянин.

Едіп

Мій друже, ся ось, що бачить і за себе

Й за мене, мовить, що в сам раз ти к нам

Прийшов, щоб нам сказать, чого не знаєм…

Селянин

Заким що далі скажеш, геть іди

Із сього місця! Там ходить не вільно.

Едіп

Що ж се (за) місце? Що за бог тут чтиться?

Селянин

Безлюдне й недоступне! Тут панують

Страшні богині, Тьми і Землі дочки.

Едіп

Яким ім’ям їх чесним величати?

Селянин

«Всезрячі евменіди» люд тутешній

Їх зве; деінде кличуть їх інакше.

Едіп

О, най же ласкаво приймуть мене!

Бо звідси вже не вступлюсь я ніколи.

Селянин

А се знов що?

Едіп

Моя судьба так хоче.

Селянин

Прогнать тебе відсіля, не спитавши

Міщан, не смію. Що мені чинити?

Едіп

О друже! Пробі, не згордуй мені

Сказать по правді, що тебе спитаю!

Селянин

Питай! Хрань боже, щоб я гордував!

Едіп

Що се за місце, на котрім ми стали?

Селянин

Скажу тобі все, що лиш сам я знаю.

Ціле се місце є святе; тут владник

Бог Посейдон і божеський титан,

Що нам огонь дав, – Прометей. Те місце,

Де ти стоїш, зовесь поріг спижевий

Отсього краю і Афін підпора.

Сусідні ниви славляться, що предком

Їх був Колон лицарський, і його ж

Ім’ям вони всі спільно й досі звуться.

Так ось як, старче, маєсь річ, всвячена

Не лиш переказом, а й звичаєм ще більш.

Едіп

Значить, живуть і люди в тих місцях?

Селянин

Авжеж! І йменням сього бога звуться.

Едіп

Чи є в них цар, чи люд себе сам судить?

Селянин

Та в місті цар є, що дає всім лад.

Едіп

Хто ж він, що силою й умом все править?

Селянин

Тесей звесь, син покійника Айгея.

Едіп

Чи з вас послом хто к ньому б не пішов?

Селянин

Чого? Сказать що чи сюди покликать?

Едіп

Щоб зиск великий взяв за крихту ласки.

Селянин

І що за зиски від старця сліпого?

Едіп

Та що скажу, те буде всевидюче.

Селянин

Так знай же, друже, й не схиби! [Бо бачу,

Ти чесний і каліка нещасливий].

Лишися там, де я тебе застав.

А я піду в село, не в город, людям

Тутешнім все скажу. Вони й розсудять,

Чи маєш тут лишиться, чи йти далі.

(Відходить.)

Ява третя

Едіп, Антігона.

Едіп

Що ж, доню, чи пішов сей чоловік?

Антігона

Пішов, татусю! Можеш говорити

Зовсім спокійно, я сама при тобі.

Едіп (…)


Примітки

Зберігся лише уривок перекладу І. Франка. Друкується вперше за автографом № 427. Час роботи над перекладом орієнтовно визначається 1894 роком (особливості почерку, колір чорнила, фактура паперу).

Ця трагедія є прямим продовженням «Едіпа-тирана» («Едіпа-царя»), її було виставлено на сцені афінського театру вже після смерті Софокла (401 р. до н. е.).

Мандруючи по шляхах Еллади, вигнаний із Фів сліпий Едіп із дочками Ісменою і Антігоною приходить до селища Колона (грецьке – Колонос Гіппіос) на півночі від Афін. Це було місце народження самого автора трагедії Софокла. За час свого вигнання Едіп очистився від несвідомо заподіяних ним злочинів і здобув прихильність Аполлона, який оголосив, що земля, де лежатиме тіло Едіпа, буде щасливою. Едіп знаходить притулок в афінського царя Тесея і бажає своєю могилою ощасливити його землю – Аттіку, але сини Едіпа і його шурин Креонт хочуть повернути Едіпа до Фів. Відбувається боротьба за Едіпа, в якій із допомогою богів перемагає Тесей. Хор співає хвалебний гімн Колону, де побудоване святилище Едіпа.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 459 – 463.

Попередня стаття | Перелік статей | Наступна стаття

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 975

Модифіковано : 30.10.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.