Думка

Іван Франко

Розпустила над водою верба довгі віти,

Розійшлися руські діти по широкім світі.

О матері забувають, з неї насмівають,

Свого роду отцевського вже ся вирекають.

Браття, браття, ось вам мати Русь свята скликає,

Гей, верніться всі до неї! бо хто повстидаєсь

Матері своєй, то того й бог ся повстидає!

Горе тому на сем світі і прокляття, браття,

І на тамтім, хто йме своей матері встидаться!

Проклене їх руська мати, а прокляття теє

Тяжким каменем упаде на їх серце злеє.

Проклене їх руська мати, – а боже прокляття

На них спаде, що не хтіли матері кохати!

Примітки

Друкується вперше за автографом (ф. 3, № 1058).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 446.