12. Честь творцеві тварі!

Іван Франко

(Уривок)

Коли у прасвітовій темній хмарі

Крутилося усе в безумному безладді

І всі живла, немов шаленії вихри,

Клубились, билися в безцільній, дикій зваді,

І рвалися в безмір, і гривами трясли

Огненними, лиш спустошінню раді, –

Тоді ще не було його.

Коли в тій бурі звіялись атомів міріади,

І покотилися в безмірі ясні кулі,

І потяглись хвостами зір плеяди,

І молочні дороги в тих світів намулі,

І усталилася вага важенна

На етері тонкім, і рух безмежний

Став правильний, до цілості належний,

І цілість стала ясна і блаженна. –

Ще не було його.

Коли земля в горючій мряці кисла,

І укладалися всі сили в повну зв’язь,

І тьма предвічна всю ту масу тисла,

І клекотів огонь, і в парі грузь пеклась,

І колихалося кипуче море глини,

І піврідкі ще маси гір,

Немов гігантські хвилі, то в безмір

Здіймалися, то бовтались в долини, –

Ще не було його.

Коли земля устоялась і море

Заперлося в могутні береги,

Ще лиш Вулкан предвічний в неї боре

Нутро й здвигає гори, як стоги,

І лавою руйнує все, що мляве

Наслоїлось у водах, намулах,

І потряса тверді землі підстави,

І валить те, що сам угору тяг, –

Ще не було його.

Коли відвічні мли густі протали,

І сонячна вказалася блакить,

Понурі хмари сонцем рожевіти стали,

І море тихло, й шум лягав спочить,

І в намулах огрітих щось новеє,

Щось млявеє, м’яке, вогке, слизькеє

Ворушиться, закльовуваться стало,

І все росло, і більшало, й зростало, –

Ще не було його.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1908 р., кн. 6, с. 418 – 419, із зазначенням місця написання твору: «Ліпік, Славонія». Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 244), ідентичний із текстом збірки. На с. 23 збірки «Давнє й нове» вказано, що поезія була написана в Ліпіку в березні 1908 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 189 – 190.