Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

4.05.1876 р. До М. Я. Рошкевича

Львів Львів, дня 4/5 1876

Всечесний отче!

Відколи-м лиш приїхав до Львова, все-м збирався написати до Вас, та далі й погадав собі, що волю насамперед покінчити деякі свої справи, та потому вже й за перо. І от нині накінець і найшовся час.

Моя подорож із Лолина до Львова була, от як звичайно, подорож залізницею серед страшної духоти. В Долині на двірці бачив-єм ся з о. Колянковським, з панством Галіковськими, пізнав також о. Дидика. Панство Галіковськії їхали в сусіднім купе з малою дитиною, я дуже мало говорив з ними. О[тець] Галіковський розказав мені тільки взглядом дротяної маски, про котру Ви переказували. До сього часу я не міг її ніде побачити, треба буде піти поспитатися, чи, і відки, і в якій ціні мож буде записати її.

У Львові життя іде якось скучно, хоть і роботи гук. Відай, воздух тут якийсь душний, чи що. В понеділок робили-смо оба з Павликом colloquia, всі три з руського. Наше приготування було таке, що крий, мати божа! Раз перечитали тоті мудрості, та й то мов сонні. Та бог якось поміг здати. Оба-смо втяли на одно копито: з літератури знакомито, з Нестора отлично, а з міфології дуже добре. То дуже в пору сталося – чень, увільнять від тяженької оплати!

Нині, с. є. четвер, ходив-ем ставитися до війська. От, ще й з тим треба ми було комедій! В магістраті дістав-єм бурю, що-м ся десь в грудні, чи коли там, не мельдував. Мара їх знала, коли і кому мельдуватися! А нині при ясентирунку – брру! Аж страшно ми стало, як-єм побачив, яких харлаків беруть. Ну, гадаю собі, оту[т] мені прийде амінь, духу святий! Стою я, стою, чекаю-чекаю – не кличуть мене. Аж на самім послідку, яко причіпку, чи що (бо я чужий – Nachsteller). Поглянули на мої бідні очі та й нагнали. Певно, боялися, щоби-м під чгс муштри не виштуркнув пану капралові око, яко сліпий! Ну, нехай і так! Чоловік бодай на один рік свобідний!

Записав-єм ся знов на філологію і на руське. Маю робити дві розправи філологічні: гречеську і латинську. Треба взятися до діла, – може, з мене буде бодай якого такого півфілолога!

Віктуюся в семінарі. Лекції не беру ніякої, маю, проте, досить свобідного часу до читання і писання. Не знаю, чи Вам тим не зроблю якої неприятності, сли разом з Павликом впрошуся до Вас десь в другій половині мая на дві-три неділі. Вправді Ви запрошали мене, но, може, я надуживаю Вашої ласки, впрошуючи з собою ще другого, такого ж, як і я, непотреба-літерата? Сли би так було, то прошу одверто написати, а я радо послухаю всього.

Взглядом Славка не маю нич до написання. Запевно він доніс Вам, як стоїть в школі, – мені нич не говорив.

В нашім кружку тепер якось аж неприятно дихати. Сваритися уже трохи перестали. Я таки перед святами правду сказав, що і найбільші крикачі по святах, по-ситому, постаткують.

Клим Охримович в Стриї в війську, жалував дуже, що не був в Лолині на святах.

Від мого вітчима чекав на мене лист через свята – просить о гроші та жалується, що мало до нього пишу. Мені аж прикро те, но й сам бачу, що моя переписка з ним зачинає тратити інтерес. Як буду їхати в Ваші гори, мушу вступити додому.

Осміляюсь іще просити панни Ольги, чи не були б ласкаві списати решту ладканок, але зовсім фонетично, з всякими вставками і добавками, як, н[а]пр., й межи словами і пр[оче], і переслати їх якнайскорше чи то на руки Славка, чи й на мої. Так само прошу о кінець переводу повісті. Вона буде печататися під псевдонімом, але не в «Друзі», но в календарі, котрий тепер кружок видає. Повість і перевод всім дуже подобалися.

Засилаючи всім моє найщирше спасибі, остаю з почтенієм,

Іван Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Іван Франко. Статті і матеріали, зб. 5, с. 35 – 36.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1177.

Моя подорож із Лолина до Львова… – І. Франко їздив до Лолина на весняні канікули (у квітні 1876 р.).

Колянковський Хризант – священик у с. Велдіжі, знайомий Рошкевичів. І. Франко гостював у нього разом з Рошкевичами у 1875 р.

Галіковський Михайло – священик у с. Ілем’ї.

Павлик Михайло Іванович (1853 – 1915) – український письменник, публіцист і громадський діяч, соратник І. Франка.

Охримович Клим – один з товаришів І. Франка [про нього згадує у своїх спогадах А. Дольницький. – Див.: Іван Франко у спогадах сучасників. Львів, 1956, с. 105].

Ладканки – весільні пісні, які на прохання І. Франка записувала О. Рошкевич. Свої записи І. Франко надрукував в журн. «Друг», 1876, № 8 і 23 («Ладканки (пісні весільні) із села Лолина коло Велдіжа. Списав І. Франко, 1876»). Пізніше видано окремою книжкою і записи О. Рошкевич. Зберігся автограф (Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 225).

…прошу о кінець переводу повісті. – Йдеться про твір «Сімнадцяті і двадцять перші уродини. Оповідання Марі Софії Шварц» в перекладі Надежди (тобто Ольги Рошкевич).

Шварц Марі Софія (1819 – 1894) – шведська письменниця, романістка, твори якої тоді були перекладені майже всіма європейськими мовами.

… в календарі… – Йдеться про видання «Дністрянка. Альманах з календарем на рік звичайний 1877», Львів, 1876. Переклад Ольги Рошкевич надрукований на с. 33 – 50.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 48 – 50.