Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія літератури / 1900 р. / [Рец.] Памятники древнерусской церковно-учительной литературы

[Рец.] Памятники древнерусской
церковно-учительной литературы

Іван Франко

Выпуск четвёртый. «Славяно-русский пролог». Часть вторая. Январь – апрель, под редакцией проф. А. И. Пономарёва. СПб., 1898, ст. 2.

Обговоривши давніше («Записки», т. XXI) першу частину видання «Славяно-русского Пролога» проф. Пономарьова, ми небагато дечого маємо сказати про сю другу часть. Та сама безсистемність і безцільність видання. Та сама диспропорція між науковими претензіями і дійсним виконанням.

І так, із передмови до сього другого тому довідуємося, що думка була дати при сьому томі докладну історично-літературну статтю, але знов різні перепони не дали д. Пономарьову зробити се, і він обіцяє, що вже при дальшім томі «обязательно будут даны и все недостающие примечания к содержанию и тексту “Пролога”, и обширная объяснительная статья». Ну, будемо надіятися, бо хоч від видання рецензованого II-го тому вже минув рік, а дальшого тому все ще треба надіятися.

Але ба! Проф. Пономарьов обіцяв у першім томі покористуватися в дальшім томі при друкуванні тексту величезним критичним апаратом, про який він там згадував, жалкуючи, що не міг покористуватися ним при першім томі. Як же ж сповнив він свою обіцянку? А ось як.

Другий том обіймає вибрані житія за чотири місяці (всіх 53), далі «Слова и поученія» (всіх 77) і оповідання та притчі, вставлені в «Пролог» (усіх 31). Отже, «критичне» по-свойому розумінні видання тексту він дає тільки для 14 житій, і то для самих коротеньких і маловажних витягів із грецьких житій; решта матеріалу надрукована гак само некритично, як і перший том. І що розуміє проф. Пономарьов під критичним виданням тексту? Подання, відки взято текст, і вставлення в текст кількох, звичайно маловажних, варіантів або грецьких слів із друкованого «Менологія». Виглядав такий критичний текст ось як:

«Хотяи Господь нашь Богъ, яко сердца человѣцьская человѣчьскыія (Сп.) свѣдый и будущая (я) вѣдый, смотрѣнная (οίχονομίχαν) оувѣрити въчеловѣченїя своего, да нѣкто (Сф. не кто – Сп. никто – μήμς) от еретикъ иматъ глаголати яко про призрачьству (Сп. призрачью – (φαντασασίαν) роди ся» і т. д.

Добре, що проф. Пономарьов обмежує ad minimum число таких «критичних» текстів, бо кому б хотілося їх читати?

Дещо більше цікавого дають «Примечания», долучені при кінці тому, хоч і тут несподіванка, бо додано уваги не до всіх статей, уміщених у томі, а тільки до житій, і то лише за січень. Із тих уваг довідуємося поперед усього, що проф. Пономарьов свідомо фальшує склад староруського «Пролога», вносячи в своє видання під титулом «Пролога» статті, яких нема втім творі.

І так, він вносить сюди «Житіє преп[одобної] Юліяни Лазаревської», хоч признає сам, що його в «Прологах» нема.

«Но так как ее житие, составленное сыном ее Дружиной Осорьиным, принадлежит к числу немногих древнерусских святых и праведных жен и, кроме того, справедливо считается очень важным в историко-литературном отношении, то мы и сообщаем его здесь».

Отже, по думці проф. Пономарьова, «житіє» преп[одобної] Юліяни належить до праведних жінок, а надто й до цікавих літературних пам’яток, і для того варто бути поміщене в «Пролозі». Га, проти такої логічної аргументації дарма боротися!

Зрештою, примітки, що не обіймають навіть усіх житій за січень, а вриваються на дні 11, на Михайлі Клопськім, навіть для житій московських святих не дають з наукового погляду нічогісінько нового супроти давніших праць Буслаєва, Ключевського та видань «Общества любителей древней русской письменности». Додати ще хіба, що ціна видання в прирівнянні до його великості і до його мінімальної вартості страшенно дорога.


Примітки

Вперше надруковано у вид.: ЗНТШ. – 1900. – Т. 37. – Кн. 5. – С. 15 – 16 (Бібл.), за підп: І. Франко.

Подається за першодруком.

Пономарьов Олександр Іванович (1849 – 1911) – російський учений, професор Петербурзької духовної академії на кафедрі теорії та історії літератури.

Обговоривши давніше («Записки», т. XXI) першу частину видання… – Рецензію І. Франка на першу частину «Славяно-русского “Пролога”» опубліковано: Записки НТШ. – 1898. – Т. 21. – Кн. 1. – С 8 – 9 (див.: 31, 127-131).

Михайло Клопський – чудотворець, настоятель монастиря (XV ст.) Клопсько-Троїцько-Михайлівського (на р. Веряжі, Новгородської губернії).

…давніших праць Ключевського – Ключевський Василь Йосипович (1841 – 1911) – російський історик, з 1900 р. академік. І. Франко, очевидно, мав на увазі його наукову працю «Древнерусские жития святых как исторический источник» (1871).

«Общество любителей древней русской письменности» – товариство, що його заснував у Петербурзі Павло Петрович Вяземський (1820 – 1888). Здійснило ряд видань пам’яток давньої російської літератури.

Олена Луцишин

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2010 р., т. 54, с. 252 – 254.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 70

Модифіковано : 17.07.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.