Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Борислав сміється

Іван Франко

Повість


Примітки

Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 1, с. 1 – 4; № 2, с. 21 – 25; № 3, с. 41 – 44; № 4, с. 62 – 65; № 5, с. 81 – 83; № 6, с. 99 – 102; № 7, с. 119 – 121; № 8-9, с. 139 – 144; № 10, с. 162 – 167, № 11-12, с. 185 – 189; 1882, № 13 (1), с. 211 – 216; № 14 (2), с. 231 – 236, № 15 (3), с. 253 – 258; № 16-17 (4-5), с. 277 – 285; № 18-19 (6-7), с. 309 – 318; № 20-21 (8-9), с. 333 – 345.

У вересні 1882 р. на подвійному номері 20-21 (8-9) видання журналу «Світ» припинилося. Як видно з редакційної примітки в кінці XX розділу («Світ», 1882, № 20-21 (8-9), с 345) «К[інець] б[уде]», повість «Борислав сміється» мала закінчуватись у найближчих номерах, але в зв’язку з припиненням видання дописана так і не була. В архіві І. Франка (ІЛ, ф. 3, № 317) зберігається автограф начерку плану дальших розділів повісті «Борислав сміється»:

XXI – Смерть Леона

XXII – Смерть Матія

XXIII – Unf[all] Бенедя

XXIV – Дальше пожар

XXV – Дальше пожар

XXVI – Андрусь в суді

XXVII – Рифка і Фанні

І. Франко почав працювати над розділом XXI (написав початок), і на цьому робота над повістю урвалася.

Автограф тексту, надрукованого в журн. «Світ», не зберігся. Автограф початку XXI розділу повісті «Борислав сміється» зберігається в архіві І. Франка (ф. 3, № 335). Опублікований він вперше у п’ятому томі Зібрання творів І. Франка у двадцяти томах (К., Держлітвидав України, 1951, с. 454 – 456).

В архіві І. Франка зберігається також частина автографа первісного варіанта XVI розділу повісті (ф. 3, № 335), опублікованого вперше в примітках до п’ятого тому двадцятитомного Зібрання творів І. Франка (с. 466 – 473). Наводимо цей варіант XVI розділу за автографом (ф. 3, № 335). Текст уривається на середині слова.

За життя І. Франка повість «Борислав сміється» не передруковувалась. Окремою книжкою вперше видана у Львові 1922 р. у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка із закінченням, написаним «на основі оповідання автора» (с. 280) його сином Петром Франком (1890–1941) [І. Франко. Борислав сміється, Львів – Київ, 1922, с. 275 – 280].

Зіставлення цього тексту з начерком плану наступних глав повісті «Борислав сміється» (XXI–XXVII) свідчить, що закінчення, написане Петром Франком, не тільки не відповідає авторському плану, а й ідейно-естетичній концепції всієї повісті.

Подається за текстом журналу «Світ», 1881, № 1 – 12; 1882, № 13 – 21. Розділ XXI – за автографом (ф. 3, № 335). У нашому е-перевиданні розділам повісті дано назви (у Франка вони мали тільки римську нумерацію).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 15, с. 256 – 480.