[Передмова перекладача]

Іван Франко

Праця німецького історика, професора університету у Вроцлаві, Якова Каро (повний титул її такий: «Beata und Halszka. Eine polnisch-russische Geschichte aus dem 16-ten Jahrhundert. Breslau, 1883») являється настільки важним причинком до історії одної з найвизначніших родин Південної Русі, що я вважав відповідним присвоїти її нашій освіченій суспільності через переклад на нашу мову.

Сама праця вроцлавського професора не була здобутком його власних дослідів, але являється досить близькою, декуди вкороченою і, в усякім разі, артистичніше і популярніше виконаною переробкою джерелової праці польського письменника Олександра Пшездзецького, що появилася в Кракові 1868 р. в його збірнім виданні: «Jagiellonki polskie w XVI wieku. Obrazy rodziny i dwom Zygmunta І i Zygmunta Augusta, królów polskich», том II, сторін 35 – 112 + 262 – 293.

При перекладі німецької праці я користувався також польським її джерелом, із якого давав принагідно поправки та доповнення,, де се вважав потрібним. Важніші доповнення, подані в нотках під текстом, – се поперед усього похвальний вірш Андрія Крицького для Беати Костелецької, далі подробиці про надгробний камінь князя Дмшра Сангушка в Яроміржі в Чехії.

Німецька праця проф[есора] Каро була в р. 1890 перекладена на російську мову д[октор]кою Катериною Мельник; до її перекладу пок[ійний] В. Б. Антонович пододавав під текстом деякі уваги, – ся праця була друкована в перших 3-ох книжках «Киевской старины» за р. 1890. Ані д[октор]ці Мельник, ані її співробітникові при тім перекладі не було відоме властиве джерело праці проф[есора] Каро, бо в редакційній увазі («К[иевская] ст[арина]», 1890, кн. І, ст. 97) автор польської праці, хибно названий гр. Яблоновським, хоч проф[есор] Каро в увазі до своєї передмови зацитував виразно книгу А. Пшездзецького.

В своїм перекладі я полишив без уваги російський переклад, а спеціально – нотки Антоновича, котрих, зрештою, не дуже багато і котрі таким способом лишаються властивістю російського перекладу.

Примітки

Пшездзецький Александр (1814 – 1871) – польський історик, археолог і письменник, окрім праці «Jagiellonki polskie w XVI wieku…» (1868), архівні матеріали якої стали джерельною основою історичного оповідання Я. Каро «Беата й Гальшка», широкий розголос здобула його грунтовна збірка «Podole, Wołyń, Ukraina, obrazy miejść i czasów».

Zygmunt І – Сигізмунд І Старий (1467 – 1548), син Казимира Ягеллончика (1447 – 1492) і Елизавети Австрійської, польський король (1506 – 1548). Припинив традицію перших Ягеллонів, які, підтримуючи широкі шляхетські верстви, послаблювали владу олігархії. Під впливом другої своєї дружини, королеви Бони Сфорци д’Арагона, зміцнив королівську владу. На час його панування припадає остаточне злучення всіх польських територій завдяки приєднанню у 1526 р. Мазовії до коронних земель. Щодо культурної сфери започаткував епоху «золотого віку».

Zygmunt August – Сигізмунд II Август (1520 – 1572), син польського короля Сигізмунда І Старого і королеви Бони Сфорци д’Арагона, польський король (1548 – 1572), один з наймогутніших володарів в історії Польщі, сприяв скасуванню релігійного роздвоєння, за його правління відбулась історична Люблінська унія (1569), підписано мирні угоди з татарами й Туреччиною. Література, наука, мистецтво сягнули найбільшого розквіту в епоху правління цього короля.

Крицький Андрій (1482 – 1537) – польський письменник, церковно-культурний діяч-гуманіст, секретар польського короля Сигізмунда І Старого і королеви Бони Сфорци д’Арагона. Вчився у Болоньї, де отримав титул доктора права, з його творів найвідоміші переважно панегірики й пасквілі.

…похвальний вірш Андрія Крицького для Беати Костелецької… – Вірш польського поета Андрія Крицького у перекладі з латинської мови на українську І. Франко опублікував пізніше в дослідженні «Шість записів князя Іллі Костянтиновича Острозького з рр. 1535 – 1540» (Науковий додaток до «Учителя». – 1912. – № 2. – 20. XII. – С. 17 – 32). Поданий тут архівно-актовий матеріал, передмова та пояснення І. Франка тісно пов’язані зі змістом перекладу вищезгаданої монографії Я. Каро.

Сангушко (Сангушкович) Дмитро Федорович (? – 1554) – син князя Федора Андрійовича Сангушка (Сангушковича), вихований при королівському дворі, житомирський староста (1548 – 1552), черкаський і канівський староста (1552 – 1554), відзначився у війнах з татарами, перший чоловік княгині Гальшки Іллівни Острозької, яку взяв силоміць, через що був по-звірячому закатований 1554 р. у чеському місті Яроміржі.

Антонович-Мельник Катерина (1859 – 1942) – український археолог, історик, перекладач, громадська діячка. Друга дружина B. Антоновича. Член багатьох археологічних товариств, дійсний член Українського наукового товариства у Києві, НТШ, організаторка Київського університетського і Катеринославського музеїв. Російський переклад монографії Я. Каро «Беата й Гальшка…», здійснений К. Мельник, з примітками-коментарями, написаними її чоловіком, українським істориком В. Антоновичем, опубліковано в журн.: Киевская старина. – 1890. – Т. 28. – Кн. 1. – С 95 – 116; Кн. 2. – C. 305-319; Кн. 3. – С. 485-525.

Антонович Володимир Боніфатійович (1834 – 1908) – український історик, археограф, археолог, професор історії Київського університету, головний редактор видань «Временной Комиссии для разбора древних актов», фундатор Історичного товариства Нестора Літописця.

«Киевская старина» – щомісячний історико-етнографічний та белетристичний журнал. Видавався російською мовою у Києві протягом 1882 – 1906 рр. (оригінальні художні твори та окремі історичні пам’ятки публікувалися українською).

Яблоновський Александр (1829 – 1913) – польський історик, етнограф, мандрівник. Дослідник історії України XVI – XVII ст., укладач історичного атласу українських земель Речі Посполитої. З 1875 р. співвидавець разом з польським істориком Адамом Павінським (1840 – 1896) багатотомного видання джерел з історії Польщі та України доби феодалізму «Źródła dziejowe» (виходило у Варшаві).

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 320 – 321.