«Ой матінко люба, єдина моя,…»

Іван Франко

– Ой матінко люба, єдина моя,

Постигло мя горе, недоля тяжка!

– Яка ж тебе, синку, недоля попала?

Хіба тя дівчина любить перестала?

– Ні, мамко, те лихо мені не страшне, –

Та тяжче ще горе постигло мене.

– Яке ж твоє горе, – по чім жаль безмірний?

Хіба тебе зрадив товариш повірний?

– Ні, мамко, – про те я забув би давно,

Но лихо моє, – в моїм серці воно.

– Не згану ж я, синку, що в тебе болить

І що твоє серце, спокій твій мутить.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 30 – 31.

Умовно датується 1878 р.

Подається за автографом (ф. 3, № 216, с. 2, з кінця зошита).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 281.