«На небі чорна тьма…»

Іван Франко

(Із Галицьких образків)

На небі чорна тьма

І тьма долом;

По небі стада хмар

Женуть чвалом.

Мов люта гадина,

Вихри свистять

І в очі кидають

То дощ, то град.

Під темнов брамою

Замкнутою,

Залізом, штабами

Окутою,

Без шапки й огортки

І без чобіт

Дрижаче з холоду

Дитя стоїть.

І рученятами,

Що моці є,

О штаби грубії

Надарма б’є.

Не вчують у дворі,

І бить дарма,

А в вихру, граду, хмар

І серць нема.

В куті під брамою

Воно клубком

Стулилось, з стужі го

Проймає сон.

І сниться біднятку

Своє село,

Отець, хатина – в ній

Тиша, тепло…

І сниться материн

Солодкий спів,

Від ситих страв смачних

Аж гнеться стів.

І лиця радісні,

Незмучені,

І очі яснії,

Блискучії.

О, не будіть його,

Вихри шайні,

Най щастя хвилю хоть

Зазнає в сні!

Примітки

Вперше надруковано О. Кисельовим у журн. «Радянська література», 1941, кн. 4-5, с. 8 – 9.

Зберігся автограф (ф. 3, № 214, с. 65, з кінця зошита), в якому закреслені останні дві строфи:

І ви жалібники,

Хто там го вздрить,

Як не поможете,

Пощо будить?..

Но хто ж дитина та?

Що сон її?

Се людськість в злотім сні

Поезії!

За планом збірки Франка «З вершин і низин», що є в цьому ж зошиті, вірш мав бути поданий у циклі поезій «Галицькі образки» під заголовком «Дитя під брамою».

Умовно датується 1880 р.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 311 – 312.