«Ми оси, ми оси!..»

Іван Франко

Ми оси, ми оси!

Хто любить приноси,

Хто любить чуже

До себе горнути,

Хто голих стриже,

Хто вміє тягнути

З робучих людей

Остатнюю свитку,

Сирітських дітей

Здирає, як липку,

Хто надто турбуєсь

Сусідським добром,

Нехай нас пильнуєсь,

Бо тнемо жалом!

Ми оси, ми оси!

Хто кльоцом і досі

Чапить у багні,

Освіти лякаєсь,

Сучасні огні

Клене-проклинає,

Хто рідний наш край

Твердою стіною,

Неначе Китай,

Бажає обдати,

Ужвою міцною

Наш поступ скувати,

Плащем єзуїтським

Нам сонце затьмить,

Туманом несвітським

Нам баки забить,

Най стихне й не рухаєсь,

Най геть біжить ціло,

Бо швидко почухаєсь

Там, де й не свербіло!

20 марта 1893

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 107–108.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 99 – 100.