Vivere memento!
Іван Франко
Весно, що за чудо ти
Твориш в моїй груди?
Чи твій поклик з мертвоти
Й серце к жизні будить?
Вчора тлів, мов Лазар, я
В горя домовині –
Що ж се за нова зоря
Мені блисла нині?
Дивний голос мя кудись
Кличе – тут-то, ген-то:
«Встань, прокинься, пробудись!
Vivere memento!»
Вітре теплий, брате мій,
Чи твоя се мова?
Чи на гірці світляній
Так шумить діброва?
Травко, чи се, може, та
Втішно так шептала,
Що з-під криги мертвоти
Знов на світло встала?
Чи се, може, шемріт твій,
Річко, срібна ленто,
Змив мій смуток і застій?
Vivere memento!
Всюди чую любий глас,
Клик життя могучий…
Весно, вітре, люблю вас,
Гори, ріки, тучі!
Люди, люди! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров’ю рад
Ваше горе змити.
А що кров не зможе змить,
Спалимо огнем то!
Лиш боротись значить жить…
Vivere memento!
14 окт[ября] 1883
Примітки
Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1884, № 8, с. 65, під назвою «Vivere memento! (Веснянка)». Збереглися три автографи: № 193, с. 54–55 – перший запис вірша в нотатнику із зазначенням місця і часу написання: «Терноп[іль], 14. X»; № 226, с. 7–13-й вірш рукописної збірки, датований 14. Х 1883; № 227, с. 3–4 – 15-й твір рукописної збірки, дата написання – 1883.
Назву вірша взято із «Змісту» другого видання збірки.
мов Лазар – євангельський персонаж (Іоан, 11, 1 і наступ.). Він помер, а Ісус його воскресив.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 35 – 36.