10. В вагоні

Іван Франко

Мов сполохана, без тями,

Так земля з-під моїх ніг

Утіка – стовпи, смереки

Гонять, тільки миг-миг-миг.

Наче полотно простерте

Велетенськая рука

Враз стяга, так лан за ланом,

Сад за садом утіка.

Тільки я стою, та зорі,

Що високо там горять,

Не втікають, мов на доказ,

Що є в світі стійкість, лад.

І сміються вічні зорі,

Іронічно миготять;

«Ми і ти! – неправда? – доказ,

Що є в світі стійкість, лад!»

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 56.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 146.