Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Листи Івана Франка

Із великої епістолярної спадщини Івана Франка, що налічувала понад шість тисяч листів, збереглося лише близько 900 автографів листів та кілька десятків публікацій. У наше видання входять майже всі відомі на сьогодні листи І. Франка. Вони розташовані у хронологічному порядку, що дає змогу простежити в еволюції життя і діяльність письменника, розкрити багатогранність його інтересів та зв’язків.

Збирання і публікація листів Франка почалися ще за його життя. Були видані:

  • Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик, тт. 2 – 8. Чернівці, 1910 – 1912 (тут серед листів багатьох діячів до М. П. Драгоманова вміщені і листи І. Франка);
  • Драгоманов М. Листи до Ів. Франка і інших. 1881 – 1886. Львів, 1906.

Після смерті І. Франка центром збирання листування письменника був Львів. Тут регулярно виходили збірники «Іван Франко. Статті і матеріали», а з 1966 р. – «Українське літературознавство», де опубліковано чимало листів (до В. Давидяка, О. Рошкевич, Уляни Кравченко, К. Попович, В. Білецького, П. Грабовського та ін.). Пізніше центром зосередження рукописів і листів І. Франка став Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України; тут зберігається майже вся епістолярна спадщина письменника (відділ рукописів, ф. № 3). Окремі листи знаходяться в інших сховищах: у Ленінграді, Чернігові, Харкові, Києві тощо.

Чимало листів І. Франка опубліковано в різних виданнях:

  • Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. І. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928;
  • Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко. К., 1956 (листи до І. О. Бодуена-де-Куртене, О. М. Веселовського, В. М. Перетца, І. Шишманова, Я. Врхліцького, М. В. Лисенка, М. Ф. Комарова, О. С. Маковея, Ф. К. Вовка та ін.);
  • За сто літ (до Ф. Ржегоржа, В. М. Доманицького);
  • Радянське літературознавство (до О. М. Пипіна, Б. С. Познанського);
  • в журналах «Культура» (до І. М. Белея, О. О. Партицького),
  • «Наша культура» (до М. Бучинського),
  • «Червоний шлях» (до Олени Пчілки),
  • «Життя й революція» (до М. М. Коцюбинського, О. Я. Кониського),
  • «Україна» (до Василя Лукича, Щасного Сельського),
  • «Літературна критика» (до О. М. Веселовського, М. М. Стасюлевича, В. Д. Спасовича, Е. Ожешко),
  • «Жовтень» (до А. В. Крушельницького, Т. Кульчицького, А. Атласа, Є. Здзярського та ін.).

Частину листів уперше опубліковано в 20-му томі Творів у 20-ти т. К., 1956 (до В. М. Гнатюка, Б. Д. Грінченка, В. Загаєвича, І. М. Белея, В. Жуковецької, А. Ю. Кримського, О. С. Маковея, В. Якіб’юка та ін.).

З’явилися публікації листів, підготовлені закордонними вченими:

  • Мольнар М., Мундяк М. Листи Івана Франка до чеських учених і письменників. – «Жовтень», 1956, № 4;
  • Зв’язки Івана Франка з чехами та словаками. Братіслава, 1957 (до Я. Врхліцького, Б. Дрожа, І. Полівки, З. Тоболки, А. Черного та ін.);
  • Makowski S., Szyszko P. Z nieopublikowanej korespondencyi Iwana Franka z Adamem Wiślickim. – «Slavia orientalis», 1958, N 1;
  • Jakóbiec M. Iwan Franko i Vatroslav Jagić. – «Slavia orientalis», 1959, N 2, та ін.

У фонді І. Франка в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН УРСР зберігаються листи до осіб, що складали найближче родинне (дружина О. Ф. Хоружинська, перша наречена О. М. Рошкевич та її родичі тощо) чи літературне оточення І. Я. Франка – українські діячі та письменники (М. П. Драгоманов, М. І. Павлик, В. М. Гнатюк, М. М. Коцюбинський, A. Ю. Кримський, Леся Українка, М. В. Лисенко, М. П. Старицький, О. С Маковей, П. А. Грабовський, Б. Д. Грінченко, Я. В. Жарко, В. Г. Щурат, В. М. Доманицький, Н. І. Кобринська, М. Ф. Комаров, П. Г. Житецький, Б. Заклинський, О. К. Коваленко, О. Я. Кониський, А. В. Крушельницький, Василь Лукич, М. Ф. Сумцов, Г. Кульчицький та ін.); редактори різних газет і журналів, російські вчені, письменники, культурні діячі (І. О. Бодуен-де-Куртене, С. П. Венгеров, О. М. Веселовський, В. М. Перетц, О. М. Пипін, В. Д. Спасович, М. М. Стасюлевич, імператорська Академія наук); угорські, польські, чеські, болгарські та німецькі літератори, вчені, громадські діячі (Г. Антал, A. Вісліцький, Б. Вислоух, Я. Врхліцький, Е. Енгель, Ю. Жаткович, Є. Здзярський, Я. Карлович, І. Коперницький, Е. Ожешко, І. Полівка, Ф. Ржегорж, З. Тоболка, А. Черни, І. Шишманов, В. Ягич), редакції журналу «Auf die Höhe», наукового словника «Otto», газета «Słówo Polskie» тощо. Збирання листів І. Франка триває, час від часу з’являються все нові публікації.

Листи І. Франка є цінним джерелом для вивчення його біографії, творчості, літературно-естетичних та політичних поглядів, для висвітлення участі письменника у громадському та літературному житті, у революційно-визвольному русі. Вони дають багато матеріалу для вивчення тогочасної передової суспільно-політичної та естетичної думки України.

Іншомовні листи друкуються мовою оригіналу. Безпосередньо після тексту наводиться переклад.

Тексти листів подано за сучасним правописом із збереженням лексичних та морфологічних особливостей оригіналу (зокрема, оскільки частину листів написано етимологічним правописом, лишаються такі форми як ми (мені), ти (тобі), му, го, ню, мя, тя, а також скорочені форми тре, мож, нічо тощо, властиві ранньому Франкові). Пунктуація – за сучасними нормами.

Авторські скорочення розкриваються у квадратних дужках. Непрочитані слова, а також пошкоджені місця автографів зазначено трьома крапками в ламаних дужках (…).

Назви творів, журналів, а також цитати з творів, які в листах наводяться то в лапках, то без лапок, подаються в лапках – згідно з сучасними правописними нормами. Авторські підкреслення виділяються півжирним шрифтом.

Листи розташовано в хронологічному порядку. Авторські дати в їх точній транскрипції подаються на тому місці, де їх проставлено в листі. Редакторська вказівка на місце і дату написання листа виставляється незалежно від наявності в тексті листа авторської дати над текстом ліворуч.

І. Франко датував листи новим стилем.

Підпис автора не доповнюється (Іван, І. Фр., Ів. Франко, Іва…).

Переклади іншомовних слів і висловів подаються у спливаючих підказках.

Пояснення та різні уточнення, зроблені самим письменником, внесено в текст і виділено іншим кольором тла. Очевидні описки і пропуски літер виправлено без застережень. Окремі скорочення позначено трьома крапками в квадратних дужках […].

Примітка до кожного листа містить таку інформацію: дата і місце публікації листа, джерело, за яким лист друкується в даному виданні (першодрук, автограф, фотокопія), місце і фонд зберігання автографа, обгрунтування, в разі потреби, датування.

Дається реальний коментар (короткі довідки про згадуваних осіб, розкрито зміст подій, про які йдеться у листі, наводяться бібліографічні відомості до творів, які згадуються, тощо).

Листи до І. Франка збереглися не всі, тому у примітках не завжди пояснюються вислови типу «Лист Ваш отримав…».

При коментуванні листів і складанні приміток упорядники використовували як досвід, так і фактаж, зібраний упорядниками і авторами приміток попередніх видань, зокрема Творів у 20-ти томах, а також «Літопису життя і творчості Івана Франка» (складеного М. О. Морозом; зберігається у відділі рукописів Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка).

Листи Івана Франка в хронологічному порядку