Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

24.03.1877 р. До М. П. Драгоманова

Львів Львів, дня 24/3 1877

Дорогий добродію!

Павлик вийшов і пробуває від трьох день у мене. Його засудили за 8 день; вніс рекурс, університет, бачиться, пропав. Ширше напише він сам.

Я лиш про деякі діла до Вас. Отсе перше з перепискою. Ваш лист наробив в суді великої каляманції, хоч і був дуже невинного змісту. A priori осудили, що Др[агомано]в – соціаліст, а соціаліст – тайне товариство, – от на такій підставі засудили наших християн. Тому-то, пишучи до нас, адресуйте ось як: Franz Limbach, Zimorowiez-gasse № 2, Lemberg. Сього чоловіка я знаю і ручу за певність.

Ви, певно, відібрали посилку мою і М[андиче]вського, як також і «Друга». Щодо посліднього, то просив би-м о деяку статтю до дальшого н[омер]а. 3 і 4 ч[исла] зробили ту[т] дуже корисне враження, і самі правдяни признали, що ми лишили їх позаду. Один із наших людей, що хоче переводити Еркмана-Шатріана, просив запитати Вас, чи, переводячи і друкуючи такі речі, на котрих написано, що «всі права застережені», «Друг» не міг би мати якого клопоту, а в разі якби так, то до кого б нам удатися і просити дозволу? «Отеч[ественных] запис[ок]» прийшла досі одна книжка (за февраль), а першої десь нема.

Я, бачиться, нині їду (і П[авли]к також) на провінцію, і то аж де до 10 – 15 апріля. Як до того часу не буде нічого пильного, то не пишіть до мене. До «Друга», посилаючи що-небудь, посилайте під тою самою адресою, a L[imbach] доручить адміністр[ації]. «Чужі попереджають нас» ми на сей раз не помістили, буде в слідуючім н[омер]і. Зваживши розголос, якого ту[т] наробило Ваше ім’я послідніми днями, думаю, Ви за те не прогніваєтесь. На розправі в судді були два укр[аїнці]: Борисов з Одеси і брат Д[орошен]ка-Черепахіна.

Чи «Громада», a resp[ective] «» скоро появляться в нашій книгарні? «Турки» розходяться дуже поволі; тепер, їдучи на свята, декотрі позабирали дещо продавати. Щодо видавництва з Києва досі нема ніякої вісті. З Відня «По вопр[осу] о м[алоруськой] литер[атуре]» я не одержав, хоть відносився (посередньо) до Т[ерлець]кого. Кажуть, що се книгарева Helf-ова власність, ну, і хотячи брати, треба заплатити. В маї, може бути, помістимо в «Друзі» «Теорію д-ра Крупова» – в 5 і 6 піде на вступ Щедріна «Деревенская тишь». П[авли]к, бачиться, буде робити резюме з Дрепера. На тім кінчу. Не підписуйтесь на листі і веліть листи адресувати кому другому. Заразом ще раз повторюю просьбу о статті для «Друга», найрадше змісту наукового. Прощавайте!

І. Ф.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України. Т. 1. Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928 р., с. 11 – 12.

Подається за автографом – Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка НАНУ, відділ рукописів, ф. 3, № 1310.

Ваш лист наробив в суді… – М. Драгоманов надіслав листа І. Мандичевського до нього і свою відповідь оборонцеві І. Мандичевського Попелеві [див.: Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876 – 1895). Зладив і видав Михайло Павлик. – Чернівці, 1910 р., т. 2, с. 211 і 219 – 220].

Один з наших людей… – Йдеться про І. М. Белея.

Борисов Євген (1853 – 1900) – український етнограф і статистик, член одеської Громади, який у той час перебував у Львові. Брав участь у революційно-визвольному русі другої половини XIX ст., був знайомий з І. Франком, писав про нього, листувався з ним. Друкувався у галицьких виданнях 1880-их років.

«Теорія д-ра Крупова». – Мається на увазі повість О. Герцена «Лікар Крупов» (1847).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 48, с. 67 – 68.