Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

26.04.1890 р. До М. П. Драгоманова

26 квітня 1890 р. Львів Львів, д[ня] 26 цвітня 1890

Шановний добродію!

Щире спасибі Вам за прислані книжки: «Сборник» і апокрифічне життя Марії. З своєю дисертацією я дуже помалу посуваюся наперед, і вона при тім способі роботи, як у мене тепер іде – прихапцем, серед гамору дітей і втоми після роботи газетної, – виходить дуже хаотична. Я надумавсь на тепер викінчити і подати Огоновському тільки часть загальну, в більшій половині вже готову, котрої зміст ось який:

1. Вступ: вплив теорій еволюційних на науку історичну і на історію літератури. Двояка підстава в оцінюванні творів літературних: давніша естетична і новіша культурно-історична. Література мас людових (folklore), її різниці від літератури артистично-індивідуальної і її зв’язки з нею. Вандрівка творів традиційних, постепенне вменшування сили традиції в літературах Заходу. Наші пісні церковно-релігійні, книжні й усні, є творами традиційними.

2. Пісні церковно-релігійні на Сході й Заході. Різниця між піснями релігійними і церковними і схожість (деякі пісні релігійні з часом стають церковними). Пісні в первісній церкві християнській, мішання впливів гебрейських з грецькими; боротьба між грецькою ритмікою а гебрейським паралелізмом – гностики і св[ятий] Єфрем, побіда гебрейського ладу в церкві грецькій – гімни латинські і їх парості – церковно-релігійні пісні на мовах національних Західної Європи, опять єретики як товчок, вплив апокрифічних легенд.

Акафісти грецькі – заміна лат[инських] гімнів; форма акафістів, їх джерела (проповіді, книги екзегетів, канони, мінеї празничні resp[ective], опять легенди апокрифічні). Популярність акафістів на Русі, видання Скорини, рукописний збірник з 1583, видання і нові твори руські в тім роді. Джерела наших пісень церковно-релігійних: а) грецькі (акафісти, прологи, четьї-мінеї, патерики, легенди про чуда Марії і др.), б) західні: гімни латинські і пісні національні. Посереднє становище «Богогласника» між Сходом і Заходом.

3. Релігійні і церковні пісні на Русі, їх зв’язок з рухом реформаційним, з школою і драмою. Зв’язки України з Заходом під Литвою й Польщею: колонізація німецька по містах, впливи гуманізму, братства церковні і їх зв’язок з цехами, з одного, а сектами богомильсько-комуністичними, з другого боку, – зв’язки з гуситами – вплив Реформації через Вільно і Краків – праця соцініан – переклади письма св. на мову народну, перші пісні церковні, переложені з німецького – література полемічна і світська. Вплив протестанства на підйом поезії релігійної в Польщі – Рей.

Реформація побуджує католиків до конкуренції – Кохановський, кантички і канціонали, вплив єзуїтів. Вплив сеї творчості на руську. Руські школи і віршовані «цвичення», орації, діалоги і канти. Театр на Заході, в Польщі і у нас. Обломки всіх тих явищ культурно-освітніх бачимо в «Богогласнику». Його циклічний уклад, характеристика важніших центрів, де творилися і збиралися пісні.

4. Огляд суспільної історії України в XVII – XVIII в. Війни козацькі і їх вплив на стан нашої суспільності (руїна, переміщення центрів культурних на схід). Стан православія на лівім березі Дніпра, стан православія й унії під Польщею, василіани й світське духовенство, вичислення мужів знатніших наукою, подорожами і проч., кілька слів про міщан і мужиків.

5. Бібліографія «Богогласника»: опис видань 1790, 1805, 1825, 1850, 1886 і іюменших 1806, 1836 (Перем[ишль]), 1884 (Київ). Поодинокі пісні в метеликах, в устах народу (на правім і лівім березі Дніпра, в Білорусії, Галичині, Угорщині). Рукописі, інші пісні релігійно-моральні з уст люду в збірках Чуб[инського], Голов[ацького], «Зап[иски] Юго-Западного отд[еления] географического общ[ества]», «Киевская стар[ина]» і др. Опрацювання пісень церковних: Котович, Мирович, Безсонов і пр.

6. Хронологія і автори.

7. Форма і музика.

Дві останні глави ще не написані, та зато написано декілька глав з дальших частей, а іменно: розбір пісень на різдво, на богоявленіє, на обрізаніє і стрітеніє, о успенії Марії, о Петр і і Павлі, о Іллі, але се все я заховаю собі на пізніше.

З поданого тут змісту моєї дотеперішньої роботи Ви побачите, що порушую я в ній далеко більше речей, аніж можна в так тісних рамах докладно обговорити. Одно тільки можу сказати, що ніде досі я не зупинявсь на формальностях, а всюди старавсь добиратися до суспільного грунту, – чи всюди з поводженням, то питання. Я дуже рад би, коли скінчу свою роботу, переслати Вам її до перегляду, та одно, – боюсь забрати Вам час на читання моєї рукописі, а по-друге, боюсь, щоб та рукопись де по дорозі мені не затратилась, бо макулатуру у мене діти порвали.

Кольберга III т[ом] посилаю. Щодо «Наук[ово]-літ[ературної] бібліот[еки], то тепер друкується збірна книжечка 7, 8, 9, в котрій поміщені будуть обі глави (III і IV) Ваших «Споминів». Досі готові вже 3 аркушики, і я надіюсь, що сього місяця книжечка вийде. Для 10 кн[ижки] обіцяв мені Євг[ен] Левицький дати свою статтю, що мала бути читана на вечірку Федьковича, «Молоде покоління». Я рад би помістити її як документ і маніфест молодежі, потрібний задля тих спорів і криків, які підняли старші народовці вже для самої тіні сього маніфесту. Який буде зміст сеї праці, я досі й сам ще не знаю. В 11 кн. пішли б зо дві статті М. Верна, а що дальше – не знаю. Не знаю, чи можна буде Вам ще до вакацій написати хоч одну дальшу главу «Споминів». Коли ж ні, то я може, почну друкувати листи Навроцького з поясненням як pendant до Ваших споминів.

У мене є збірка до 200 листів різних людей з [18]60-х років, головно т[ак] зв[аних] «громад гімназіальних»; не все в тих листах стоїть друку, але дещо таки стоїть, значить, можна буде з часом і з них зредагувати томик матеріалів до історії того часу. Підбираю я щей інші матеріали, як напр. польсько-руську і руську літературу агітаційну 1833 – 1848 р. (маю значний комплект листків і рукописних матеріалів), історію панщини і її знесення в Галичині (1772 – дотепер), в нарисі праця у мене готова в рукописі, але вимагає ще деяких переробок і доповнень, матеріали до історії шкіл народних в Галичині 1819 – 1848 р. (крім друкованих, маю деякі рукописні документи) і т. і. Дещо з сього потроху буду подавати і до «Народу».

Щодо Вашої підмоги на видання «Літ.-наук. бібл.», а спеціально «Споминів», то я повторюю Вам те, що писав уперед: жадати від Вас я не жадаю нічого, і дуже прикро було б мені, коли б Ви запомагали моє видання з ущербом для Ваших чи Вашої сім’ї потреб. Але коли зможете що-небудь прислати, то я, звісно, прийму се як завдаток на видання і готов вислати Вам (чи на подані Вами адреси) стільки екземплярів книжок, скільки випаде за ті гроші.

Щиро дякую Вам за обіцянку написати переднє слово до моїх новел. Про цензуру російську мені байдуже, бо я знаю, що вона мого видання не пустить, хоч майже всі новели поодиноко були друковані в Росії.

В справі видання творів Шевченка мені навіть поручено від комітету (в котрім і я засідаю) віднестись до Вас з деякими запитами, а іменно:

1) Що звісно Вам про упорядкування празького видання «Кобзаря» і про рукописні та друковані джерела, по яких редактори того видання встановлювали текст і хронологію Шевченкових творів?

2) Що сталося опісля з тими джерелами і куди би нам обертатися, щоб могти й собі ними покористуватися та зладити докладний їх опис?

3) Якими джерелами послугувались Ви при складанні свого стереотипного «Кобзаря»?

Оці питання поручила мені передати Вам комісія. Який її план і намір, се Ви протроху знаєте з «Народу». Тепер комісія стала на тім, що лагодимо матеріал для біографії й пояснення творів Шевченка, т. є. виписуємо з Ш[евчен]кових творів і споминів і праць про нього все, що може пригодитися для біографа. Чи та часть вийде путня, я дуже сумніваюся.

Правдоподібно, комісія поручить зладити біографію Ш-ка Ом. Огоновському, а як він її зладить, се ми вже знаємо. Огон[овський] же настоює й на тому, щоб додана була критично-естетична оцінка творів, та я спротивився тому, бо й то знаю, як виглядає така оцінка під пером Ом. Ог[оновського]. Натомість я стояв за тим, щоб до кожного важнішого твору чи то перед ним, чи при кінці тому додано було все, що ми знаємо про повстання сього твору, його сюжет і форму, а також пояснення стрічаючихся в ньому імен власних і географічних. Справа ся поки що полишена в завішенні.

На всякий спосіб мені здається, що до друкування Шевченкових творів в нашому виданні прийде дуже нешвидко, так що дуже велика шкода, що Ваш стереотипний «Кобзар» не вийде. Дурно приписані Шевченкові в II т[омі] празькім тільки «Полуботко», «» і «N. N.» (зараз після «Гарно твоя кобза грає»). Нових творів нецензурних після сього видання не віднайдено, мабуть, нічого; віднайдено тільки «», та вона ввійшла в видання російські. Вірш «Сестрі», що був в «К[иевской] стар[ине]» і в «Ватрі», – рішуче не Шевченків, а взятий з альбома Варвари Рєпніної.

Може, інтересно буде для Вас, що кияни (Науменко і комп[анія]) стрітили думку комплетного львівського видання «Кобзаря» дуже неприхильно і з листа, писаного до Огон. Н[ауменк]ом, можна вичитати таку суть, що лучче вам не братися до того діла, бо ви, галичани, все-таки зробите його погано, а оставте його нам. Я не стою на тім, що ми зробимо його добре, у нас нема й десятої часті тих помічних средств (рукописів, перших видань і т. і.), що у киян, та все-таки питання, чи кияни зроблять in absehbarer Zeit і те, що ми зробимо, т. є. чи подадуть хоч голий текст усього «Кобзаря». Я в комісії подав голос за тим, щоб просити киян, котрі б могли й хотіли, бути нам помічними і взяти на себе критичне зредагува[ння].

Ось Вам моє curriculum vitae.


Примітки

Повністю вперше надруковано: Матеріали, с. 316 – 329. Автобіографічну частину листа (від слів: «Ось вам моє curriculum vitae») вперше опубліковано як додаток до передмови М. Драгоманова у кн.: Франко І. В поті чола. Львів, 1890, с. IV – XVI.

Зберігся автограф початку листа (ІЛ, ф. 3, № 1411) до слів: «взяти на себе критичне зредагува[ння]…», автобіографічна частина в автографі відсутня.

Подається: не друкована за життя частина листа – за автографом, автобіографічна – за першодруком.

Щире спасибі Вам за прислані книжки… – Йдеться про вид.: Сборник за народни умотворения, наука и книжнина (т. 1. Софія, 1889) та апокрифічне житіє Марії.

…тільки часть загальну, в більшій половині вже готову… – Праця І. Франка частково опублікована у вигляді статті «Духовна й церковна поезія на Сході й на Заході. Вступ до студій над «Богогласником» («Записки Наукового товариства імені Шевченка», далі – ЗНТШ, 1913, т. 113, кн. 1, с. 5 – 22).

…видання Скорини… – Збірник акафістів виданий 1525 р. у Вільні білоруським першодрукарем Георгієм (Франциском) Скориною (бл. 1490 – бл. 1540).

…сектами богомильсько-комуністичними… – Мова йде про громади учасників антифеодального суспільно-релігійного руху, який набрав особливого поширення в південнослов’янських країнах у X – XIV ст.

Реформація – соціально-політичний рух в Європі XVI ст., спрямований проти засилля римсько-католицької церкви. Призвів до утворення в ряді країн протестантських иерков із богослужінням рідною мовою.

Соцініани – прихильники раціоналістичного напряму в Реформації, який відзначався більшою віротерпимістю, повагою до людського розуму, освіти й культури. Був поширений у Польщі й на Україні в XVI – XVII ст.

Кохановський Ян (1530 – 1548) – польський поет.

Кольберга III том посилаю. – Йдеться про працю О. Кольберга «Pokucie», t. 3. Kraków, 1885.

…обіцяв мені Євген Левицький дати свою статтю… – Євген Левицький (1870 – 1925), український публіцист і громадський діяч. Належав до радикальної партії. Його реферат «Молоде покоління» в «Літературно-науковій бібліотеці» не друкувався.

…може, почну друкувати листи Навроцького… – Листування В. Навроцького в «Літературно-науковій бібліотеці» не друкувалося, згодом І. Франко опублікував його щоденник («Житє і слово», 1894, кн. 2).

…історію панщини і її знесення в Галичині… – Опублікована окремим виданням: Франко І. Панщина і її скасування в 1848 р. Львів, 1898.

…мені навіть поручено від комітету… – 1889 р. Наукове товариство імені Шевченка та «Просвіта» ухвалили підготувати нове, повне й критичне видання творів Шевченка. Для його впорядкування було створено редакційний комітет у складі Ом. Огоновського, О. Барвінського, В. Коцовського та І. Франка, але незабаром внаслідок інтриг «народовців» І. Франко був фактично звідти усунений.

…празького видання «Кобзаря»… – Це видання вийшло двома окремими томами: Шевченко Т. Г. Кобзар. З додатком споминок про Шевченка писателів Тургенева і Полонського. Прага, 1876; Шевченко Т. Г. Кобзар. З додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина. Прага, 1876.

…свого стереотипного «Кобзаря»? – Йдеться про випущений заходами М. Драгоманова у двох книжках «Кобзар» Т. Г Шевченка (видання стереотипне), Женева, 1881.

Який її план і намір, се Ви потроху знаєте з «Народу». – І. Франко має на увазі свою статтю «Про видання творів Т. Шевченка» («Народ», 1890, № 6), в якій він висловив сумнів щодо можливості здійснити задумане «народовцями» критичне видання творів Шевченка в трьох томах при відсутності в Галичині належної джерельної бази.

…дуже велика шкода, що Ваш стереотипний «Кобзар» не вийде. – У листі до І. Франка від 20 березня – 1 квітня 1890 р. (відповіддю на який є коментований лист) М. Драгоманов сповіщав, що змушений відмовитися від свого попереднього плану завершити женевське видання «Кобзаря» 1881 р. через те, що «багато стереотипів попсувалося» і обмежитися передруком дещо виправленого другого тому празького видання. Підготовлене М. Драгомановим видання вийшло під назвою «Поезії Т. Г. Шевченка, заборонені в Росії», Женева, 1890.

Вірш «Сестрі»… рішуче не Шeвченків… – Вірш «До сестри» написаний Олександрою Іванівною Псьол (1817 – 1887) й адресований її сестрі, Глафірі Іванівні Псьол (1823 – 1887). У 1880-х роках з’явилося кілька публікацій, де цей вірш приписувався Шевченкові (Каминский Ф. Еще щепотка на могилу Т. Г. Шевченка. – «Киевская старина», 1885, кн. 3, с. 522; Ватра. Літературний збірник. Видав Василь Лукич. Стрий, 1887, с. 11).

Хоча приятелька Шевченка Варвара Миколаївна Рєпніна (1808 – 1891), в сім’ї якої виховувалася О. Псьол, одразу ж заперечила авторство Шевченка: «Стихи «До сестри» вовсе не посвящены мне и написаны не Шевченком, а одной моей знакомой к ее младшей сестре» («Русский архив», 1887, кн. 2, с. 258), протягом 80 – 90-х років XIX ст. вірш включався в деякі видання «Кобзаря».

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 236 – 240.