Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

5 – 7.03.1890 р. До М. П. Драгоманова

5 – 7 березня 1890 р. Львів 5 – 7/3 1890

Вельмишановний добродію!

Листи Ваші одержали вчора і прочитали разом. Зараз же берусь відповідати на те, що доторкається до мене. Посилку ми вислали Вам конечно franco, і заплатили за неї дуже солоно, посилаємо Вам рецепіс.

Уваги Ваші про коляди справедливі, – я дав до друку частину не оброблену ще і навіть не спрецизував докладно теми в титулі, хоч з тексту видно, про які коляди йде річ. Впрочім, те, що Ви кажете про розширення, у нас не зовсім так. В більшій часті Галичини (крім гір) коляди книжні або зовсім витиснули давніші «колядки» (у нас їх інколи звуть навіть «сабадашками», т. є. піснями світського, легкого характеру в протиставленні до поважних пісень релігійних), або значно частіше від них співаються.

З великим інтересом прочитав я Вашу статтю про пожертвування дітей, а особливо вступ, котрий декуди майже до слова сходиться з готовим уже вступом моєї роботи, де я вказую на характер сучасного folklor’y і напираю на зв’язок органічний між писаною і усною літературою. Російський оригінал своєї роботи на всякий спосіб пришліть: коли не помістить «Діло», то можна буде помістити в «Літ[ературно]-наук[oвій] бібл[іотеці]», хоч і не зараз.

Велике Вам спасибі за книжки. У великій пригоді стали мені особливо Кестлін і Гофман. З Тішендорфа я вже перед тим поробив собі докладні виписки (о кільки мені потрібно), позичивши його з Відня через бібліот[еку] університетську, тож Ваш екземпляр я відішлю на днях ураз із VI томиком «Літ.-наук. бібліот.». З ними разом зашлю одним пакетом і жадані 25 екз[емплярів] 5 т[омика].

Тепер про «Бібліотеку». Я провинивсь перед Вами справді, що змінив пропонований Вами титул – не статті, а цілої книжки, не вмовившись попередньо з Вами, але надіюсь на Ваше прощення, коли почуєте моє вияснення.

Поперед усього щодо зміни титулу. Коли стаття друкувалась, ми боялися конфіскати. Я давав читати її Вислоуху, котрий впевняв мене (навчений досвідом), що статтю напевно конфіскують. Отим-то я в останній хвилі рішивсь дати на обложці інший, незачіпливий титул, котрий остаточно є тільки Schmutztitel; коли вийдуть прочі книжечки, що з сею становитимуть одну цілість, то видрукується й карта титулова, і зміст, і там даний буде такий титул, який Ви пропонували.

Я рад, що брошура хоч під такою фальшивою (для сеї книжечки й не зовсім фальшивою) вивіскою уйшла конфіскати, о що мені головно ходило. На дальших брошурах я можу на обложках давати титули, які хочу, здається, що дам настоящий «З науки про релігію». А щодо порозуміння з Вами, то будьте ласкаві подумати, що зміна титулу состоялась тоді, коли вже текст був видрукований і приходилось би чекати пару тижнів на Вашу відповідь, мені ж при виданні треба було спішитись, щоб з розпродажі сплатити хоч часть кошту.

Щодо враження, яке зробила брошура, не багато можу сказати. Висл[оух] читав її просто з завистю і грозив, що постарається о переклад на польське. Наша публіка потроху розкуповує. Я друкував 600 екзем., з котрих 100 дав до книгарень, а ок[оло] 200 уже розпродав. Щоб покрити кошт накладу, треба б розпродати 400. Помалу воно піде, але помалу.

В VI томику я друкую Вашу торішню статейку «Листочки до вінка на могилу Шевченка» з додатком доповнень до Вашого видання листів Шевченка до Залеського. П[авли]к роздобув від Крашевського копію листів Ш[евчен]ка з обширними увагами Зал[еського]. Я порівнюю рукопис листів з друком і подаю важніші одміни, а також подаю в перекладі ноти Зал., деякі дуже інтересні з многих поглядів. Написав я ще до Пипіна, щоб прислав лист Белінського про арест к[ирило]-м[ефодіївських] братчиків, та досі не маю відповіді. В усякім разі я хотів би сього тижня (перед 9 марта) скінчити друк VI книжечки, по чім розпочну друк Ваших споминок. Сим разом рискну на подвійну або потрійну книжку і видам обі глави (III і IV) вкупі відразу.

За сим, звісно, піде релігія. Думаю дати в одній книжечці статейку Верна про методу критики біблійної (по Рейсу) і, коли хочете, статейку його про композицію Біблії, про котру Ви згадуєте. Тільки яко ж буде опісля давати його статті про композицію Пентатевха і Генезиса по Рейсу та Кюнену? Чи не лучче би дати насамперед ті статті старші і спеціальніші, а опісля, на закінчення тому загальніші і новішу статтю про повстання Біблії? При тім же «Revue d’histoire des religions» тої книги, де стаття Верна, у мене нема.

З новими поглядами Верна на Біблію я потроху знайомий з його книжки «Précis d’histoire juive», котра є у мене, але погляди ті, а особливо їх практичні консеквенції наукові при трактуванні історії біблійної, мені зовсім не заімпонували, се якесь худосочіє, а замість яких-небудь критичних доказів – просте petitio principii. Звісно, зовсім переходити до порядку дневного над тим поглядом не можна, але я сумніваюсь, щоб він міг зробити значний поворот в науці, тим більше що в детальній роботі історичній і критичній він майже не вносить нічого свого, але оперує здобутками «голого раціоналізму» Рейса, Кюнена та Вельгаузена і братії.

Щодо фінансового боку видання, то стоїть воно ось як: грошей, присланих Вами (47 гульд[енів]), вистало на вирівняння оставшого ще довгу за кн[ижку] 4 (37 г[ульденів]) і на частину накладу кн. 5. Гонорар за мої новели в «Зорі» (20 г.) і те, що здобуте з розпродажі, покрили вже решту і дали дещо трохи й на кн. 6, на котру я повертаю також часть невеличкого гонорару, який платить мені «Дзвінок» за віршовану переробку «Reinecke Fuchs».

Ad vocem, чи Ви дістаєте «Дзвінок»? Там же й Ваша сестра пише. «Лис Микита» (для дітей!) вийде й осібною книжкою, коли не дістаєте його тепер, то я зашлю Вам книжку.

Але вертаю до «Бібліо[теки]». Коли б Ви могли ще що-небудь прислати на друк «Споминів», то се значно би прискорило їх видання, тим більше що мій заробіток в «Зорі», мабуть, швидко урветься: редакція має нову повість Нечуя «На березі Чорного моря», котра займе всі н[оме]ри аж до кінця року, значить, на мою «дробину», за котру надто ще треба платити по 15 г. від друкованого листа, не буде місця, тим більше, що «Зоря» тепер, як чути, стоїть дуже слабо (говорять про 90 пренум[ерантів], але, мабуть, є їх більше).

Виїмковим способом пішла ще в 4 н-рі одна глава мого роману (перша була в 1 н. в формі осібної новели «Гава і Вовкун», а пішла для того, що ред[акція] «Зорі» торгується ще з Нечуєм про якість зміни в його повісті і для того зупинила першу главу, вже набрану.

Вашу пропозицію щодо «До світла» ми радо приймаємо, і жінка моя вже перекладує сю річ, а скоро буде готова, то зашлемо Вам. Дуже б то добре було, якби я міг з моєю белетристикою дістатися до такого журналу як «В[естник] Е[вропы]», може би, з часом самою белетристикою можна заробити настільки, щоби можна покинути поденщину в «Kurj[eri] Lw[owskim]», котра хоч є для мене доброю школою, але доводить мене до такої втоми, що ані робити, ані думати нічого не можу, тим більше, що через дітей і вночі рідко коли сплю більше, як 4 – 5 годин.

Ми з жінкою, а властиво сама вона задумала видати вкупі одним томом мої новели про селян і робучий люд (під загальним титулом «В поті лиця»). Чи можна б було Вас просити о написанні переднього слова до них – для мене була б се велика честь, а для публіки, думаю, Ви змогли б сказати багато навчаючого по поводу тих новел.

Не лякайтесь, що ми хотіли б від Вас зараз сеї передмови. Коли б Ви в принципі згодились на її написання, то ми висилали б Вам аркуші так, як будуть виходити з друку, а передмову Ви написали б опісля, маючи в руках усю книжку, і стаття Ваша була б надрукована напереді з осібною пагінацією. Друк тексту новел, певно, потягнувся б до літніх вакацій, от тоді Ви й могли б написати передмову. Я з великим інтересом дожидаю Вашої відповіді на сю просьбу, бо ж новели мої досі або не чули зовсім слова прилюдної критики, або коли й чували, то такі слова, як Цеглинського, котрий ані похвалити, ані поганьбити не вмів без доносу.

Не знаю, на кільки було б можливо переслати Вашу відповідь Кістіяківському) на Вкраїну. Думаю, що можна б се зробити через агронома в Мітвейді. Ми прямо з молодими людьми не маємо ніякої кореспонденції. Чи довго вони там будуть такі паралізовані страхом, святий знає. «Трійця», се Жит[ецький], Трег[убов] і Наум[енко].

Чи Ви дістали 1 н-р «К[иевской] стар[ины]»? До нас прийшов лиш 1 екз., бо ми писали через Трег., щоб редакція слала Вам прямо.

Жінка моя і я шлемо Вам щире поздоровлення, а Андруньо засилає «па» Вашому маленькому внукові. Був у нас один англичанин переїздом з Києва, він поїхав на Пешт і Белград до Софії і, певно, бачився з Вами. Інтересна фігура. Оставайтесь здорові.

Ів. Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 314 – 316.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1406).

Листи Ваші одержали вчора і прочитали разом. – Один з них – лист М. Драгоманова до І. Франка від 16 – 26 лютого 1890 р. (Матеріали, с. 312 – 313).

Уваги Ваші про коляди справедливі… – Йдеться про закид М. Драгоманова щодо композиційної нестрункості й неточно сформульованого заголовку Франкової праці «Наші коляди», яка публікувалася наприкінці грудня 1889 р. в газеті «Діло» (№ 278 – 287) і надрукована окремою відбиткою (Львів, 1890).

…Вашу статтю про пожертвування дітей… – Праця М. Драгоманова «Славянски сказания за пожертвувание собствено дете» опублікована болгарською мовою (Сборник за народни умотворения, наука и книжнина, т. 1, 1889, с. 65 – 96, та окремою відбиткою – Софія, 1890).

Велике Вам спасибі за книжки. – Йдеться про надіслані М. Драгомановим праці про апокрифи: Кösllіn Heinrich Adolf. Geschichte des christlichen Gottesdienstes. Freiburg-Berlin, 1887; Rudolf Hofman. Das Leben Jesu nach den Apokryphen. Leipzig, 1851. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1548; Tischendorf Constantinus. Evangelia apocrypha. Lipsiae, 1853. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 4162.

…ураз із VI томиком «Літературно-наукової бібліотеки». – Мова йде про вид.: Листочки до вінка на могилу Шевченка в XXIX роковини його смерті. Львів, 1890. В ньому вміщено статті М. Драгоманова «До історії арешту Шевченка в 1859 р.», «Французький переклад «Катерини», «Поезії Шевченка в народних устах».

Я провинивсь перед Вами справді, що змінив пропонований Вами титул… – Це відповідь на висловлене в листі М. Драгоманова незадоволення зробленою з цензурних міркувань зміною назви збірки статей з історії релігії, надрукованої в «Літературно-науковій бібліотеці» (кн. 5) під заголовком «З історії публічного виховання в сучасній Європі» (Львів, 1890).

П[авлик] роздобув від Kpaшевського копію листів Шевченка з обширними увагами Залеського. – Розбираючи бібліотеку і архів померлого Ю. Крашевського, М. Павлик виявив копію 16 листів Т. Шевченка до польського історика, художника і громадського діяча Броніслава Залеського (1820 – 1880) періоду їх оренбурзького заслання. І. Франко порівняв цю копію з публікацією тих же листів, свого часу зробленою М. Драгомановим («Киевская старина», 1883, кн. 1 – 3), й опублікував найважливіші різночитання в «Листочках до вінка на могилу Шевченка».

…видам обі глави (III і IV) вкупі. – Третій і четвертий розділ «Австро-руських споминів» М. Драгоманова надруковані в «Літературно-науковій бібліотеці» (кн. 7, 8 – 9, Львів, 1890).

…статейку Верна про методу критики біблійної… – Ця стаття вміщена у виданій І. Франком книжці: Верн Моріс Основи критики біблійної. Львів, 1891 («Літературно-наукова бібліотека», кн. 11).

Чи не лучче би дати насамперед ті статті старші і спеціальніші… – Це відповідь на зауваження М. Драгоманова про те, що в своїх нових працях Моріс Верн відступає від голландсько-німецької школи науково-раціоналістичної критики Біблії (Ю. Велігаузен, А. Кюнен та ін.), погляди якої він поділяв раніше.

З новими поглядами Верна на Біблію я потроху знайомий з його книжки… – Мова йде про вид.: Verne Maurice. Précis d’histoire juive. Paris, 1889. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1938.

…гонорар за мої новели в «Зорі»… – 1889 р. у журналі «Зоря» було надруковано оповідання І. Франка «Чума» (№ 13 – 17), у 1890 р. – «На лоні природи» (№ 1), «До світла!» (№ 2, 3), «Гава і Вовкун» (№ 4), «Борис Граб» (№ 9), «Геній» (№ 12).

«Дзвінок» – ілюстрований двотижневий журнал для дітей та юнацтва, виходив у Львові в 1890 – 1914 рр.

Там же й Ваша сестра пише. – На початку 1890 р. Олена Пчілка опублікувала в «Дзвінку» свої твори «Дивна хатка!» (№ 1) та «Найкращі діти матусі» (№ 2); згодом продовжувала активно співробітничати в цьому журналі.

…редакція має нову повість Нечуя «На березі Чорного моря»… – Повість І. С. Нечуя-Левицького «Над Чорним морем» надрукована в «Зорі», 1890, № 5 – 21.

…пішла ще в 4 н[оме]рі одна глава мого роману (перша була в 1 н-рі)… – Йдеться про незакінчену повість І. Франка «Не спитавши броду»; скорочено опубліковано 1890 р. у «Зорі» як окремі оповідання: «На лоні природи» (№ 1), «Гава і Вовкун» (№ 4), «Борис Граб» (№ 9), «Геній» (№ 12).

Вашу пропозицію щодо «До світла» ми радо приймаємо… – М. Драгоманов запропонував, щоб дружина І. Франка переклала російською мовою його оповідання «До світла!», надруковане 1890 р. в «Зорі» (№ 2, 3), і хотів опублікувати переклад у петербурзькому журналі «Вестник Европы» разом з біографією І. Франка та бібліографією його творів. Переклад О. Франко був надісланий М. Драгоманову, але в «Вестнике Европы» він не друкувався.

…видати вкупі одним томом мої новели про селян і робучий люд… – Мова йде про збірку оповідань «В поті чола. Образки з життя робочого люду», Львів, 1890 (з позначкою «Накладом Ольги Франкової»).

Чи можна б було Вас просити о написанні переднього слова до них… – Передмову М. Драгоманова, датовану 6 листопада 1890 р., вміщено в збірці «В поті чола».

…новели мої досі або не чули зовсім слова прилюдної критики або коли й чували, то такі слова, як Цеглинського… – Йдеться про вміщену в «Зорі» (1887, № 11) гостро неприхильну рецензію Г. Цеглинського на оповідання І. Франка «Місія» (1887). Полемізуючи з нею, І. Франко зазначав, що це був «перший хоч скільки-небудь докладніший розбір моєї праці в галицько-руській публіцистиці» («Зоря», 1887, № 15-16, с. 271).

Не знаю, на кільки було б можливо переслати Вашу відповідь Кіст[яківському]… – М. Драгоманов просив передати його листи Б. Кістяківському та К. Арабажину, які побоювалися відкритого листування.

Був у нас один англичанин переїздом з Києва… – Йдеться про Еллена, англійського юриста і журналіста з Манчестера, і довідвідав І. Франка у Львові. Див. лист А. Маршинського до І. Франка від 19 лютого 1890 р. з рекомендацією Еллена (ІЛ, ф. 3, № 1605, арк. 431 – 432).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 231 – 235.