Логотип сайта «Іван Франко»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Інші твори / 1886 р. / Не спитавши броду

Не спитавши броду

Іван Франко

1. На лоні природи

12. Борис обмірковує своє кохання

2. Брати Трацькі

13. Освідчення в коханні

3. Пригода з пораненим Гавою

14. Візит пані Міхонської

4. Борис Граб і Міхонські

15. Прощання Бориса з Густею

5. Панна Густя

16. Борис у Міхонської

6. Польскі патріоти

17. Борис пише листи

7. Борис закохався в Густю

18. Спогади пана Ремби

8. Родинні рахунки Трацьких

19. Кохання пані Міхонської

9. Густав знаходить гешефт

20. На рибній ловлі

10. Гершко і його син Вовкун

21. Смерть пані Міхонської

11. Гешефти Гави й Вовкуна


Примітки

Вперше опубліковано М. Возняком у журн. «Червоний шлях», 1927, № 1, с 5 – 54; 1929, № 1, с. 5 – 33; № 2, с. 5 – 22. Публікація супроводжувалась приміткою («Червоний шлях», 1927, № 1, с. 5 – 8) та статтею «Спроба відбудови невикінченої повісті» («Червоний шлях», 1929, № 1, с. 5 – 9).

У відділі рукописів Інституту літератури їм. Т. Г. Шевченка АН УРСР (ф. 3, № 360, 361) зберігаються частини автографа повісті, за якими й була здійснена публікація М. Возняка і наступний передрук її у додатках до третього тому 20-томного видання творів І. Франка (К., Держлітвидав, 1950, с. 339 – 461). Під № 360 зберігається сім уривків (II – VIII) українською мовою та під № 361 один (І) уривок польською мовою під заголовком «Nie spytawszy brodu», позначений автором як розділ І.

Над повістю «Не спитавши броду» І. Франко працював у середині 1880-х років. Першу згадку про цей твір зустрічаємо в листі до М. Драгоманова від 31 жовтня 1886 р. Надсилаючи М. Драгоманову проспект журналу «Поступ», видання якого мав намір розпочати в 1887 р., І. Франко розповідає, зокрема, про відділ белетристики майбутнього журналу і зазначає: «Між іншими речами даю свій новий роман «Не спитавши броду», з сучасного галицького життя».

У листі, написаному близько 20 листопада цього ж року, І. Франко інформує М. Драгоманова про зміст перших номерів майбутнього журналу: «На першому місці (може, цілий рік) піде мій роман з нашого сучасного життя «Не спитавши броду». Отже, на кінець 1886 р. І. Франко вже мав завершити повість.

Проте здійснити видання журналу «Поступ» не вдалося: австрійська поліція конфіскувала навіть проспект журналу, надрукований 15 листопада 1886 р. «… Проспект «Поступу» конфісковано… Зачуваю, що поліція лагодиться конфіскувати мені номер за номером…» – пише І. Франко М. Драгоманову 14 грудня 1886 р. і тут же повідомляє про свій намір «замість місячного журналу видати альманах у 25 – 30 листів. Альманах цензурі не підлягає…»

Повість мала бути надрукована у цьому альманасі. Але альманах видати також не вдалося, і повість «Не спитавши броду» лишилась неопублікованою. Тільки 1890 р. у журналі «Зоря» були надруковані як окремі оповідання розділи цього незавершеного твору, а саме: «На лоні природи» (№ 1, с. 1 – 4); «Гава і Вовкун» (№ 4, с. 49 – 53); «Борис Граб» (№ 9, с. 135 – 137) та «Геній» (№ 12, с. 183 – 186).

Про друкування частин повісті у журналі «Зоря» І. Франко писав М. Драгоманову 5 – 7 березня 1890 р.:

«…мій заробіток у «Зорі», мабуть, швидко урветься: редакція має нову повість Нечуя «На березі Чорного моря» [Правильна назва – «Над Чорним морем». – Ред.], котра займе всі н[оме)ри аж до кінця року, значить на мою «дробину», за котру надто ще треба платити по 15 ч. від друкованого листа, – не буде місця, тим більше що «Зоря» тепер, як чути, стоїть дуже слабо (говорять про 90 пренумерантів, але, мабуть, є їх більше). Виїмковим способом пішла ще в 4 н[оме]рі одна глава мого роману (перша була в 1 номері) в формі осібної новели «Гава і Вовкун», а пішла для того, що ред[акція] «Зорі» торгується ще з Нечуєм про якісь зміни в його повісті і для того зупинила першу главу, вже набрану».

Згодом І. Франко дещо розповів про історію публікації окремих розділів незавершеної повісті «Не спитавши броду». Так, у передмові до збірки «Малий Мирон і інші оповідання» (1903) він зазначив, що оповідання «Борис Граб» є уривком з більшого твору, «та сеї більшої цілості, повісті «Не спитавши броду», мені так і не довелося скінчити. У передмові до збірки «Батьківщина й інші оповідання» І. Франко називає ще інші свої твори, які були уривками чи окремими розділами незакінченої повісті: оповідання «На лоні природи», «що первісно творило один розділ повісті «Не спитавши броду», «Дріада» – уривок із повісті «Не спитавши броду», «Гава і Вовкун» та «Геній», – частини моєї недокінченої повісті «Не спитавши броду».

З названими оповіданнями зв’язані спільними героями ще два твори, надруковані в 1888 та 1890 рр.: «Гава» і «Гершко Гольдмахер». У передмові до збірки «Батьківщина й інші оповідання» І. Франко зазначає, що оповідання «Гершко Гольдмахер» є ніби вступною частиною до оповідання «Гава».

Таким чином, за життя І. Франка надруковано як окремі оповідання сім уривків з повісті «Не спитавши броду».

Опрацьовані автором як окремі новели розділи з чистового автографа в архіві І. Франка не збереглися, крім уривка, опублікованого як оповідання «Гершко Гольдмахер» (1890). Зіставлення цього уривка з прижиттєвою публікацією дає підставу говорити, що письменник доопрацьовував текст. Надруковані за життя І. Франка уривки повісті стали окремими літературними творами, зажили самостійним літературним життям. При подальших їхніх публікаціях І. Франко вносив до тексту нові мовно-стилістичні правки, окремі доповнення тощо.

В архіві І. Франка збереглися лише ті уривки тексту повісті, які не були використані для переробки. При опрацюванні рукописної спадщини І. Франка ці уривки були умовно пронумеровані: І (ф. 3, № 361, с. 1 – 2), II – VIII (ф. 3, № 360, с. 3 – 81).

І уривок (с. 1 – 2). Під заголовком «Nie spytawszy brodu» стоїть цифра І. Це переклад польською мовою початку першого розділу повісті. Текст уривка відповідає текстові початку оповідання «На лоні природи» до слів: «…і пройтися по лісу, поки до обіду». Немає тут тільки речення: «Він, бачилось, бажав усім своїм єством нассатися тої краси, свіжості та живучої сили, якою тут дихала вся природа». Після слів «i przejść po liesie przed obiadem» іде текст, якого немає в оповіданні «На лоні природи». Текст уривається на середині речення.

II уривок (с. 3 – 7) починається тим самим реченням, на середині якого обривається перший. Характеристика братів Трацьких – Едмунда та Антонія, й розповідь про їхнє життя і навчання в гімназії.

III уривок (с. 8 – 13). Події після поранення Гави.

IV уривок (с. 13 – 28). Перша половина сторінки відрізана. Продовження історії Бориса Граба. В нашому е-перевиданні цей уривок поділено на розділи 4 – 6.

V уривок (с. 29 – 30). Розвиток взаємин між Густею Трацькою і Борисом Грабом.

VI уривок (с. 31 – 38). Кінець останньої сторінки уривка відрізаний. Взаємини Густава (Августа) Трацького з батьком Станіславом Евзебієм Трацьким. Продовження подій, викладених в оповіданні «Геній». В нашому е-перевиданні цей уривок поділено на розділи 8 – 9.

VII уривок (с. 39 – 46). Починається на півфразі «…Елькуна, котрого в селі прозвали Вовкуном». Текст сторінок 39 – 42 майже повністю збігається з текстом оповідання «Гершко Гольдмахер», починаючи з другого абзацу і до кінця оповідання. В нашому е-перевиданні цей уривок поділено на розділи 10 – 11.

З половини с. 42 автографа йде новий текст. Тут закреслено одне речення: «Сього перевороту в його думках доконала несподівана стріча з Гавою, про котрого вже кілька літ він не мав ніякої вісті». До останнього речення цієї частини автографа – «Гава на той час ходив іншими дорогами» зроблена така, згодом закреслена, примітка І. Франка: «Про котрого читателі вже давніше знають. Іван Франко». Замість неї на звороті аркуша до цього речення автор зробив іншу примітку: «Гляди про нього книжечку «Гава» в виданнях «Просвіти». Іван Франко».

Зміст уривка – життєвий шлях Гершкових синів.

VIII уривок (с. 47 – 81). Починається з половини речення: «…себе росою, Борис поспішав на вершок». Розповідь про зустріч Бориса і Густі в лісі, дальші їхні взаємини. Далі йде цілий великий розділ, занумерований І. Франком як 5. Зміст його – взаємини Бориса з пані Міхонською. Смерть пані Міхонської. В нашому е-перевиданні цей уривок поділено на розділи 12 – 21.

Цим VIII уривком і закінчується автограф завершеної частини повісті «Не спитавши броду».

У нашому виданні друкуються не публіковані за життя І. Франка уривки тексту повісті «Не спитавши броду» за автографом (ф. 3, № 360, 361). Уривок І (текст, якого немає в оповіданні «На лоні природи») – за автографом № 361 в перекладі українською мовою; уривки II – VIII – за автографом № 360.

В автографі уривка VIII на відміну від попереднього тексту прізвище «Міхонська» послідовно передається як «Магонська». Цей різнобій виправлено. В нашому е-перевиданні розділам роману дано назви для орієнтації у змісті.

Вказівка І. Франка на те, що ряд його оповідань є частинами повісті «Не спитавши броду», а також наявність в архіві І. Франка уривків автографа повісті наштовхнули дослідників творчості письменника на думку про можливість реконструкції тексту цього незавершеного твору.

Вперше з конкретними пропозиціями щодо можливості реконструкції повісті виступив М. Возняк у статті «Спроба відбудови невикінченої повісті» (журн. «Червоний шлях», 1929, №1. с. 5 – 9). М. Возняк запропонував розташувати наявний у розпорядженні дослідників матеріал – першодруки оповідань «На лоні природи», «Гава і Вовкун», «Борис Граб», «Геній», «Гершко Гольдмахер», «Гава» та «Дріада» і названі вище уривки з автографа повісті – у послідовності розвитку подій і таким чином скласти уявлення про зміст повісті «Не спитавши броду».

Подальший крок у справі вивчення історії тексту повісті «Не спитавши броду» зробив Г. Вервес. У статті «Незакінчена повість Івана Франка «Не спитавши броду» (До проблеми українсько-польських літературно-громадських зв’язків)» [Славістичний збірник. К., Вид-во АН УРСР, 1963, с 214 – 283.] він запропонував свою схему реконструкції тексту повісті.

На підставі своєї схеми Г. Вервес здійснив реконструкцію тексту повісті «Не спитавши броду», що була видана окремою книжкою: Іван Франко. Не спитавши броду. Повість. Реконструкція повісті і післямова Г. Д. Вервеса. К., «Наукова думка», 1966. У післямові до видання Г. Вервес повторив свою схему реконструкції з посиланням на статтю в «Славістичному збірнику» (І. Франко. Не спитавши броду, с. 223).

«Червоний шлях» – громадсько-політичний і літературно-мистецький журнал. Видавався у Харкові протягом 1926 – 1936 рр.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1978 р., т. 18, с. 325 – 463.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2010 – 2019 М.І.Жарких (ідея, технологія, коментарі)

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1357

Модифіковано : 15.07.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.