Парабаза з комедії «Хмари»

Арістофан

Переклад Івана Франка

Слухайте, атенці! Сміло правду в очі скажу вам!

Щиру правду, клянусь Бакхом, що м’я в ласці виховав!

Як си нині нагороди зичу за найліпший твір,

Так я дуфав сміло й певно на ваш артистичний смак,

Представляючи вам твір мій, найкращий – як сам гадав –

Твір смішливої богині – першим вам, не щадячи

Поту й труду при роботі! Прецінь же – ні сів ні впав –

Прості партачі дістали нагороду, а не я.

Не по правді се зробилось, – тож ви, мудрі знавці, вам

Жалуюсь на тую кривду, – я ж і мучився для вас!

Мимо того я ніколи від розумних з-поміж вас

У гніві не відвертався. Адже ж тям’ю ще той день,

Коли ви, преславні мужі, котрих слово, погляд вже

Ущасливлює, – приняли мій слабий, найперший твір –

«Гільтая і чесного», я був ще панною тоді,

Сплодив тайком їх, а другий взяв їх на своє ім’я, –

Але ви вітцем і другом стали і учителем

Сиротам, і відтоді ось ваша ласка і ваш смак

Все мені сприяли.

Нині знов комедія моя

Йде, мов в давнину Електра, знавців глядячи з-між вас;

Швидко їх пізнає, наче брата кучері, як-но

Здибле їх. Глядіт, як скромно виступає нині вна!

Примітки

До творчості давньогрецького драматурга Арістофана Франко як перекладач звернувся на відносно ранньому етапі своєї діяльності. У зошиті № 216, де записано оригінальні й перекладні твори 1876 – 1883 рр., містяться й два перекладених Франком фрагменти комедії Арістофана «Хмари», вперше поставленої в Афінах 423 р. до н. е., у якій драматург висміює сучасних йому філософів-софістів, зокрема Сократа і його учнів. Перша постановка комедії зазнала провалу. Парабаза, до перекладу якої звернувся Франко, вставлена Арістофаном у пізнішу редакцію твору, який готувався для наступних постановок.

Франко-перекладач оминає головну проблематику твору, його увагу приваблює один із ліричних уривків – так звана пісня хмар (у зошиті № 216, на с. 46 з початку, – вміщена у т. 8 50-томника, с. 523), а також фрагмент який надаємо – із парабази. В останньому виразно відчутними є особистісні інтонації драматурга, котрий, ведучи мову про початок свого творчого шляху, скаржиться на грубі смаки публіки, не здатної належно пошанувати його працю. У 50-томник цей переклад не потрапив, найбільш імовірно,, через недогляд.

Публікується вперше за автографом (ф. 3, № 216, с. 52 з початку).

Парабаза – одназ найголовніших партій хору в давньогрецькій комедії, структурний компонент твору, що узагальнено передає провідні думки та оцінки дій, мотивів поведінки персонажів. У даному випадку Франк» перекладає не всю «парабазу», а лише початок партії Провідника хору, який тут викладає точку зору самого автора.

Бакх (Вакх, Діоніс) – один з визначних богів у грецькому пантеоні, покровитель драматичного мистецтва й театру. За однією з версій, само їхнє виникнення пов’язане зі святами на честь Вакха (Діоніса).

…смішливої богині… – тобто Талії, музи комедії.

«Гільтай і чесний» – рання комедія Арістофана, до нашого часу не дійшла.

…я був ще панною тоді… – Вираз метафоричний. Своє становище початківця, невідомого комедіографа автор порівнює зі становищем незаміжньої, котра, народивши дитину, не сміє в цьому признатись і віддає її на виховання в чужі руки. Відомо, що перші свої твоїм, зокрема й комедію «Ахарняни», Арістофан ставив під іменем актора Калістрата (звідси й вираз у «Парабазі» – другий взяв її на своє ім’я).

Електра – персонаж давньогрецької міфології та багатьох творів драматургії (як античного так і значно пізнішого періоду), дочка Агамемнона й Клітемнестри. Після того, як Агамемнона убив Егіст, його далекий родич, посівши трон у Мікенах та зійшовшись із Клітемнестрою, Електра, спевнена ненависті, виношує мрію помсти убивці. У цьому вона сподівається на допомогу брата Ореста, очікуючи повернення його з вигнання.

…пізнає, наче брата кучері… – Згідно з однією з версій міфу, Електра впізнає брата Ореста, що повернувся, за пам’ятними кучерями на його голові.

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 373.