Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

15. Плем’я півбогів

Переклад Івана Франка

Ви прощавайте тепер, всі жильці олімпійського дому,

Володарі островів, сухопуття й солоного моря!

Ви ж тепер, солодкомовнії музи, Зевеса-державця

Доні, про тих ще богинь заспівайте, що, мавши сполуку

З мужами’ смертними, з, них породили безсмертне потомство,

Що по земному житті до богів поставало подібне.

Божеська серед богинь Деметера породила сина

Плутоса, з героєм Язієм у зв’язок зайшовши любовний

На перелозі, що тричі був ораний в Креті плодючій,

Бога ласкавого, що усі землі широкі та море

Все переходить і всім, кого здибле й кому се на руку,

Сипле достатки й яке лиш можливе поводження й щастя.

З Кадмом Гармонія теж, Афродіти дочка золотої,

Дочок Інону, й Семелу, й Агаву, красуню вродливу

І Автоною, яку пошлюбив Арістай довгогривий,

Сплодила, ще й Полідора у пишно увінчаних Фівах.

А Каліроя, дочка Океана, у зв’язку любовнім

З волі щедрот Афродіти з Хрізаором великодушним

Вродила сина, що був між усіми людьми наисильнішии,

Се Геріон був, якого убила Гераклова сила

Задля волів крутоногих на острові, на Ерітеї.

Враз із Тітоном Еос мала Мемнона в шлемі спижевім,

Що був король ефіопів, і владаря Ематіона.

Ся ж із Кефалем уродила великославного сина,

Богатиря Фаетона, що муж був подібний до бога.

Того в віці молодім, в пишнім цвіті ще юної вроди,

В мрій молодечих розпалі охоча до втіх Афродіта

Вгору порвала й його в своїм божеськім храмі слугою,

Тайн ізробила учасником, демоном поміж богами.

Айсона син не по своїй, а з волі богів невмирущих

Взяв Аетея дочку, короля і потомка Зевеса,

Взяв від вітця, поборовши страшні і важкі перешкоди,

Що за одною другу йому ставив король завидющий,

Несправедливий Пелій, і жорстокий, і злочинів майстер.

Все поборовши, в Іолк повернув, натерпівшися много,

На кораблі своїм бистрім везучи кохану дівчину,

Айсона син, і узяв він її за шановну подругу.

Ся ж у подружжі з Іясоном, пастирем свого народу,

Вродила сина Медея, що в горах виховував Хейрон,

Філіри син; так сповнилася мудра Зевесова воля.

З-поміж Нерея дочок, справедливого діда морського,

Мала Псамата, богиня з богинь, з Афродіти велінь золотої

Фока, з Аяком міцним сполучившися в зв’язку любовнім,

А срібнонога богиня Фетіда у зв’язку з Пелеєм

Вродила сина Ахілла, погромця рядів і львиної відваги.

Мати Енея була Кітерея в короні блискучій,

Як із Анхізом-героем злучилася в зв’язку любовнім

В Іди вершинах лісистих, де много печер і провалля.

Кірка ж, Еєлія Гіперіоненка доня премудра

Від Одіссея багатострадального, в нім закохавшись,

Агрія вродила славного, потім меткого Латина

І Телегона – усіх через ту ж золоту Афродіту.

Всі вони дуже далеко в островів святих закамарку,

Над многославним тирсенським народом цілим панували

І Каліпсо теж, богиня з богинь, з Одіссеєм у парі

Сплодила двоє синів: Найсітоя і з ним Навсіноя.

Се були ті, що, в любві зі смертельними злягши мужами,

Самі безсмертні, дітей привели собі богоподібних.

Ну ж ще про плем’я жінок заспівайте, солодковимовні

Музи, Олімпу жильці, доні Зезса-егідодержавця.


Примітки

Язій – сучасна форма – Іасій.

В Креті – на Кріті.

Інона – сучасна форма – Іно (не відмінюється).

Демон – Б оригіналі грецьке «Даймон» – приблизно «небесне божество,». В давньогрецькій мові слово «даймон» могло бути або синонімом слова «теос», або означало певний клас божеств, нижчих за богів (власне, олімпійських) – «теой»,

Айсона син… – В оригіналі «Айсонід», тобто син Айсона (чи Есона), Іасон.

Аетея дочку… – тобто дочку владаря колхів Аєта, чи Еєта, Медею.

Іясон – сучасна форма – Іасон; у Гесіода – Іесон.

Медей – син Іасона і Медеї, родоначальник мідян.

В Іди вершинах лісистих… – Ідеться про гірський масив у північно-західній Малій Азії; тепер – Каялидаг.

Кірка ж, Еєлія Гіперіоненка доня премудра… – Тут Еєлія – у значенні Гелія, чи Геліоса, тобто бога Сонця; Гіперіоненка – сина титана Гіперіона.

Сплодила двоє синів: Найсітоя і з ним Навсіноя… – Сини німфи Каліпсо – Навсітой, чи Навсіфой (той, що біжить на кораблях) і Навсіной (той, що думає про кораблі).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 340 – 341.