1. «День і ніч сердитий вітер…»

Іван Франко

День і ніч сердитий вітер

б’єсь о дому мого ріг,

наче пес голодний, виє

і валить прохожих з ніг.

День і ніч дощі холодні

б’ють о вікна, цяпотять,

ринви грають, шиби плачуть,

утишиться не хотять.

Олов’яні сірі хмари

небозвід весь залягли,

і лежать, і ремигають,

наче ситії воли.

Дармо вітер б’є їх, гонить:

«Гей, ти, сивий, половий!» –

«Нам тут добре, відпочинем!

Хоч ти сердься, хоч і вий!»

Дармо втомленеє серце

б’ється, мов у клітці рись:

«Нам тут добре, відпочинем!

А ти плач собі й журись».

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1900, кн. 2, с. 118 – 119, у поетичному циклі «Із днів журби» за підписом Марко В-а.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 7.